Киевский центр политических исследований и конфликтологии

Наши эксперты

О. Кошик

Якщо подолання сірого рейдерства потребує перегляду діючого законодавства та прийняття нових законодавчо-нормативних актів з точки зору попередження можливостей для рейдерських атак, а також для усунення можливості здійснення корупційних дій, то протидія чорному рейдерству вимагає кардинального посилення кримінальної відповідальності за протизаконні рейдерські захоплення.

В розвинених країнах діє система жорсткої кримінальної відповідальності за несумлінні захоплення. Зокрема, у Франції за шахрайство з документами, яке призвело до неправомірного заволодіння активами, карається штрафом у розмірі 375 тис євро, а у разі, якщо воно вчинено державним службовцем – 750 тис євро. Крім персональної кримінальної відповідальності державних службовців та менеджерів за шахрайські дії в європейських країнах запроваджено інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб (corporatecriminalliability).

У Нідерландах з 2015 р. передбачено накладання штрафу за злочини в сфері корпоративних прав у розмірі 10% від річного обороту компанії. У Бельгії розмір штрафу за правопорушення, скоєне юридичною особою може досягати 10 млн євро. У Німеччині штраф за злочини в сфері корпоративних прав становить 1 млн євро, і може бути підвищений, в залежності від отриманої у результаті злочинних дій  вигоди.

В Україні розмір відповідальності ніяк не пов’язується із масштабами протиправних дій, а при рейдерському захопленні великих підприємств є символічним порівняно із масштабами завданих власникам збитків.

Це потребує як значного підвищення штрафів за таку діяльність та запровадження кримінальної відповідальності у вигляді строків засудження, застав тощо. Кримінальна відповідальність повинна бути прив’язана до масштабів причиненої шкоди як для окремих суб’єктів господраювання, так і для державного бюджету.

Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що проблему несумлінних захоплень (сірого та чорного рейдерства)  можна вирішити тільки системним підходом, який має включати перегляд діючих законів та законів і нормативних актів, які розробляються, з очки зору попередження умов для здійснення рейдерських захоплень та коррупції, суттєве підвищення адміністративної та кримінальної відповідальності за рейдерські дії, а також створення єдиного реєстру рейдерських захоплень, що дасть змогу оцінити їх загальні масштаби та динаміку.

Такий підхід забезпечить значне зниження фінансових ризиків здійснення легальної підприємницької діяльності в Україні, підвищить конкурентоспроможність  та інвестиційну привабливість країни.

О. Кошик

Проблему  несумлінних захоплень не можна вирішити прийняттям тільки одного або декількох законодавчих актів, скерованих на вирішення лише одного з аспектів подолання рейдерства – унормування реєстраційної діяльності.  Для подолання рейдерства потрібен системний підхід, який має включати суттєве підвищення адміністративної та кримінальної відповідальності за рейдерські дії, а також створення єдиного реєстру рейдерських захоплень, що дасть змогу об’єктивно оцінити їх загальні масштаби та динаміку.

Враховуючи це, доцільно:

— встановити штрафи, передбачені у ст.166-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 206 Кримінального кодексу України, на рівні від 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 500 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у разі, якщо такі дії заподіяли особливо велику шкоду);

— посилити відповідальність реєстраторів та нотаріусів за співучасть у захопленні бізнесу та встановити пожиттєву заборону працювати на державній службі  або надавати нотаріальні послуги;

— запровадити відповідальність осіб, причетних до організації рейдерських захоплень (керівників юридичних фірм та безпосередніх виконавців), у формі штрафів від 100 до 500 тис грн.;

— відповідно до досвіду європейських країн опрацювати питання щодо запровадження відповідальності юридичних осіб — кінцевих вигодонабувачів (замовників рейдерських захоплень) у формі штрафів, розмір яких повинен обчислюватися пропорційно до вартості неправомірно захоплених активів та/або від річного обороту замовника;

— передбачити узагальнення даних щодо рейдерських захоплень під контролем Антирейдерської міжвідомчої ради при Президентові України;

— передбачити створення під контролем Антирейдерської міжвідомчої ради при Президентові України єдиного державного реєстру рейдерських захоплень в Україні в розрізі окремих регіонів та КВЕДів з використанням даних МВД (оскільки рейдерство у багатьох випадках прямо пов’язане з діями кримінального характеру), СБУ, Офісу Державної прокуратури, Міністерства юстиції, антикорупційних структур (НАБУ та інших), відкритих джерел, в тому числі ЗМІ.  Державний реєстр має бути у відкритому доступі в електронній мережі Інтернет;

— передбачити створення методичних матеріалів, які б містили конкретні заходи та рекомендації, які допомагатимуть підприємцям попереджувати та протидіяти рейдерству під спільним контролем Офісу протидії рейдерству та Антирейдерської міжвідомчої ради при Президентові України.

О. Кошик

Фактично об’єктивна статистика щодо реальних масштабів рейдерських захоплень досі відсутня, дані різних відомств розходяться навіть не у рази, а на порядки. Альтернативні експертні оцінки показують, що фактично мова йде про декілька тисяч спроб рейдерських захоплень щороку. Одне зрозуміло – експерти та підприємці вважають чорне рейдерство однією з найбільших загроз нормальному економічному розвитку країни, її інвестиційному клімату та одному з ключових факторів зростання корупції та високого рівня тіньової економіки.

В основі поширення чорного рейдерства – вкрай низький рівень захисту права власності. Для розуміння стану рейдерства потрібно приділити увагу даним Міжнародного індексу прав (IPRI), який скерований на оцінку правового та політичного середовища та їх впливу на права власності. Ця я статистика ґрунтується на дослідженнях  Property Rights Alliance, які оцінюють позицію країни з урахуванням:

правового та політичного стану країни (безпристрасність і незалежність судової влади, ефективність правоохоронних органів, рівень корупції і політична стабільність); права на фізичну власність (рівень захисту права власності та його недоторканність, система реєстраційних органів);

права на інтелектуальну власність (захист права інтелектуальної власності і кількість його порушень,  захист патентного права).

На основі отриманих даних організація формує рейтинги згідно зі шкалою від 1 до 10. Так, у 2020 році Україна згідно х даними International Property Rights Index  з індексом у 4,466 зайняла 105 місце серед 129 країн, які досліджувалися у сфері прав приватної власності, на 4 позиції вище в порівнянні з 2019 роком. Слід зазначити, що для України актуальною є проблема захисту не тільки приватної, але й державної власності.

Рейтинг України слід розглядати як вкрай низький, він значно гірший в порівнянні з більшістю інших посрадінських та постсоціалістичних країн.

Можна констатувати, що прийняті станом на 2021 рік законодавчі та нормативні акти не забезпечили створення ефективної системи протидії рейдерським захопленням. Але проблема ще й в тому, що здійснюються спроби відмови від тих заходів боротьби з рейдерством, які довели свою ефективність.

Зокрема, мова йде про намір ліквідувати Колегію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мін’юсті з 1 січня 2022 року. Лише за період з вересня 2019 по вересень 2020 року Колегія про Мін’юсті розглянула 2 741 скаргу від підприємців, що перевищує річну кількість кримінальних проваджень за «рейдерськими» статтями Кримінального кодексу.

Відповідно, висновок щодо зміни динаміки рейдерства в бік збільшення або зменшення не можна робити без урахування показників діяльності Колегії при Мін’юсті. А ці показники свідчать про те, що рейдерство в країні сягнуло надзвичайного поширення.

О. Кошик

Для України, як і для більшості інших пострадянських країн, головною проблемою є протидія сірому та чорному рейдерству.

          Оскільки основною причиною поширення сірого та чорного рейдерства є проблеми з недостатнім захистом права власності, гальмування, а потім і повна зупинка процесу великої приватизації призвела до вкрай негативних процесів в розвитку несумлінних захоплень.

Незважаючи на широко поширені уявлення, процес приватизації не закінчується з переходом права власності з державної форми у недержавну, або частково недержавну. Наступний етап – це підвищення «зрілості» приватної або приватно-державної власності, ключовим елементом якої є захист права власності, який підриває основу для чорного та сірого рейдерства.

Цей процес в Україні розвивається занадто повільно і ще дуже далекий від свого завершення. Саме цим пояснюється те, що сіре та чорне рейдерство фактично зберігає свої позиції. Спроби обмежити або навіть подолати його після приходу до влади президента В.Зеленського пов’язані, перш за все, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» №1056-1 від 06.09.2019.

Цей закон був покликаний, перш за все, подолати одну з ключових причин недостатнього захисту права власності в Україні – деформацію системи реєстрації права власності, зокрема, маніпуляції з реєстрами.

В законі передбачено обмеження щодо одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав, зокрема, коли виникнення, перехід, зміна або припинення прав та обтяжень здійснюється із відкладальною умовою; можливість доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав у разі його тимчасового блокування або анулювання доступу до реєстру в режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності;  покладення на державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань обов’язку перевіряти дійсність довіреності, справжність судового рішення за даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

Безумовно, цей закон створює передумови для подолання масових рейдерських порушень в сфері реєстраційної діяльності і буде сприяти підвищення рівня захисту прав власності в Україні. Та проблема сірого та чорного рейдерства не зводиться лише до цієї сфери.

Існує ще цілий арсенал форм рейдерських атак: підроблення документів, підкуп силових структур, шантаж, психологічний тиск і навіть прямий примус до зміни власників. Ініціатором рейдерського захоплення можуть виступати недобросовісні партнери, комерційні банки, правоохоронні органи. Чисельні проблеми чорного та сірого рейдерства не можуть бути вирішені одним законодавчим актом, потрібно створювати правову систему протидії їм.

О. Кошик

Виникнення поняття «рейдерство» історично пов’язане з піратством, морськими захопленнями. В Англії вони здійснювалися як власне піратами, які діяли поза законодавчим полем, так і формі так званого «каперства», яке було формою державної політики. В цьому випадку рейдерами називали

кораблі, які, на відміну від піратів, підкорялися владі і здійснювали напади на кораблі та поселення іноземних країн.       

        Поняття рейдерства виникло одночасно з оформленням приватної власності. Проте в сучасному розумінні цього терміну воно було введено в господарчу практику та економічну теорію на межі ХIХ – XX cторіч.

Англійське слово «raid» означає раптовий напад, наліт. При цьому рейдерством називають і звичайне, абсолютно законне придбання компанії без згоди фактичного власника й менеджменту, і силове захоплення з метою зміни власника.

В світовій практиці в залежності від відношення до законодавства зазвичай вирізняють наступні основні форми рейдерства.

Біле рейдерство, законне поглинання господарчого суб’єкта, синонім зливань та поглинань (M&A). Тобто,сукупності процесів об’єднання бізнесу (капіталу), в результаті яких на ринку з’являються укрупнені компанії замість декількох меншого розміру. У процесі цих угод відбувається передача корпоративного контролю, включаючи купівлю та обмін активів. Злиття — це інтеграція двох або більше господарюючих суб’єктів в одну економічну одиницю. Поглинання передбачає встановлення контролю над суб’єктом господарювання шляхом придбання більше 30% його статутного капіталу при збереженні юридичної самостійності.

Біле рейдерство в цілому нетипове для пострадянських країн, в тому числі Україні, воно притаманне, як правило, для розвинених країн з повноцінною ринковою економікою та ефективно діючою законодавчою системою захисту права власності.

Біле рейдерство, як правило, розглядається як позитивне явище. Воно сприяє поширенню використання процедури банкрутств, в результаті яких відбувається ефективність менеджменту корпорацій та їх бізнес – діяльності тощо. Проте, в разі, якщо використання білого рейдерства не дозволить вирішити задачу отримання контролю над об’єктом або майном, воно може стати першим етапом їх несумлінного захоплення у формі сірого та чорного рейдерства.

Cіре рейдерство, яке здійснюється з дотриманням законодавства, але при цьому використовуються «прогалини» в діючих законах та інших нормах, які дозволяють здійснити недружнє поглинання.

До сірого рейдерства відносяться також дії корупційного характеру, підкуп чиновників з метою прийняття лоббістких рішень на користь рейдерів, маніпуляції з реєстрами, які важко виявити правовими заходами і які можуть стати поштовхом для подальшого чорного рейдерства.

Зазвичай то сірого рейдерства відносять і так званий грінмейл (корпоративний шантаж) — блокування та перешкоджання роботі підприємства внаслідок шантажу з боку власників дрібних акцій. Сутність грінемейла у тому, щоб продати свої акції власникам компанії по ціні, яка значно вище ринкової. Ця мета досягається методами, які оцінюються як неетичні, але спираються здебільшого на закони про захист прав міноритарних акціонерів, тобто, не виходять за межі діючого законодавства.

Чорне рейдерство – неправовове примусове захоплення власності, часто-густо з використанням кримінальних методів.

Під час захоплень чорні рейдери використовують методи протиправного доступу до реєстрів акціонерів з подальшим внесенням в них змін, непрозоре скуповування акцій з використанням кримінальних та інших не правових форм примусу. Особливий інтерес становлять державні та приватні підприємства, що володіють нерухомістю.

Перехід від планової до ринкової економіки, приватизаційні процеси, необхідність формування організаційних та інституційних структур, здатних працювати в нових ринкових умовах і пов’язані з цим проблеми правового характеру зумовили те, що у пострадянських країнах, в том у числі в Україні, широкого поширення набули сіре та чорне рейдерство

Тому країнах колишнього СРСР, зокрема в Україні, під рейдерством розуміють, перш за все, організовану злочинну діяльність, що передбачає вчинення низки злочинів, пов’язаних спільним умислом на протиправне захоплення чужої власності, поєднане з використанням неправосудних судових рішень та корупції у правоохоронних органах.

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
acf-field
Filter by Categories
Акцент
Александр Кошик
Алексей Попов
Алексей Толпыго
Андрей Видишенко
Антон Финько
В мире
В Украине
Наши книги
Наши эксперты
Публикации и интервью МП
События, комментарии
Социологические исследования
Экономика и финансы Социальные проблемы
Эксперты

Наши эксперты