Киевский центр политических исследований и конфликтологии

Александр Кошик

А. Кошик

В правительстве продолжают уверенно заявлять о том, что в 2021 году экономика Украины возобновит экономический рост. Но есть ли объективные предпосылки для этого? Трезвый анализ показывает, что пока ничего не говорит о возможности реализации подобных прогнозов. В развитии экономики преобладают негативные тенденции, в значительной мере свидетельствующие об углублении экономического кризиса в стране.

Реальный ВВП в 3-м квартале т.г. к 3-му кварталу прошлого года сократился на 3,5%. Можно, конечно, говорить о замедлении спада, но ведь спад продолжается, и достаточно интенсивный. При этом падение фиксируется в основных отраслях экономики.

Производство промышленной продукции упало за 10 месяцев т.г. на 6,8% (здесь и далее – к соответствующему периоду 2019 года), сельхозпроизводство за 11 месяцев сократилось на 12,4%, грузооборот за 10 месяцев уменьшился на 15,9%, экспорт товаров – на 4,8%, импорт – на 14,3%.

Розничный товарооборот за 10 месяцев вырос на 7,6%. Но этот рост обусловлен, прежде всего, тем, что не произошло обвального падения переводов от украинских трудовых мигрантов, большинство из которых решило не возвращаться в страну даже в условиях коронавируса.   Да и как может бать иначе, если, к примеру, в Польше легально работающие трудовые мигранты из Украины будут бесплатно вакцинированы от коронавируса, о чем уже объявлено на официальном уровне. В Украине же в этом вопросе – полная неопределенность, а озвученный премьером Д.Шмыгалем т.н. план борьбы с коронавирусом не содержит никакой конкретики. Непонятно, откуда будет получена вакцина, какая, когда, по какой цене, кто будет вакцинирован бесплатно, за счет каких средств и т.д.

Кроме того, украинцы вынуждены были распродавать «заначки» в СКВ, лишь в последние месяцы эта тенденция изменилась после заявлений о введении жесткого карантина, локдауна, после чего покупка валюты стала преобладать над ее продажей. Это способствовало временной стабилизации гривны.

Понятно, что возобновлению экономического роста должно предшествовать оживление инвестиционной активности. А с этим вопросом в Украине – полный провал. Сокращаются как внутренние инвестиции, так и приток прямых иностранных инвестиций (ПИИ).

Согласно данным Госстата, в целом по итогам девяти месяцев этого года снижение капитальных инвестиций в экономику Украины ускорилось до 35,4% по сравнению с 34,9% по итогам полугодия. С ПИИ же фиксируется настоящий обвал. Чистый приток прямых иностранных инвестиций в январе-октябре этого года оценен в 221 млн долл, тогда как за соответствующий период прошлого года чистый приток составил 4,5 млрд долл, то есть падение ПИИ — в 20 раз.

Неужели в правительстве не видят связи между ростом инвестиций и возобновлением экономического роста? За счет чего же там намерены обеспечить этот рост? За счет призывов к иностранным инвесторам приходить и инвестировать в украинскую экономику (к этим призывам теперь хотят подключить и послов Украины)? Ну что ж, подобного рода «деятельности» было и раньше с избытком. Но без всякого позитивного результата.

В целом, каких –либо реальных шагов, которые свидетельствовали бы о возможности правительства вывести экономику Украины из глубокого кризиса, пока не видно. Поэтому вряд ли можно надеяться на улучшение ситуации в 2021 году – никаких предпосылок для этого нет.

О. Кошик

Поняття рейдерства, в тому числі чорного рейдерства, виникло одночасно з оформленням приватної власності. Проте в сучасному розумінні цього терміну воно було введено в господарчу практику та економічну теорію на межі ХIХ – XX cторіч. За тривалий час в світовій практиці було розроблено систему протидії різним проявам рейдерства. Найважливіші методи такої протидії:

– концентрація акціонерного капіталу або викуп частки в учасників, які не беруть участі в діяльності підприємства; постійний моніторинг змін у складі акціонерів; реструктуризація підрозділів зі зміною їх організаційно-правового статусу; контрольне скуповування акцій і додаткова емісія;

– визначення правового статусу власності, здійснення переоцінки майна. В умовах значного ризику буде корисною структуризація власності з використання дочірніх структур, створення штучної заборгованості підприємства та передача нерухомості та інших активів у позичку під кредитування;

– недопущення виникнення та прострочення кредиторської заборгованості;

– удосконалення роботи менеджменту та персоналу (недопущення конфліктних ситуацій, протиправного звільнення працівників тощо);

– підвищення культури суб’єктів господарювання (прозорі конкурентні відносини, підтримання ділової репутації тощо);

– використання в службі економічної безпеки способів і методів конкурентної розвідки;

– залучення громадськості й засобів масової інформації до боротьби з рейдерством.[1]

У світовій практиці рейдерство або отримало конкретний кримінальний статус, який регламентується кримінальним законодавством конкретної країни, або отримало легальний статус злиття та поглинання, які відбуваються у всьому світі. Важливим є досвід із злиттям та поглинанням підприємств у США.

Корпоративне законодавство належить до компетенції окремих штатів. Таким чином, кожний штат, а також і федеральний Округ Колумбія. В Америці розвинена законодавча база, що спрямована на врегулювання ринку корпоративних відносин та попередження недружнього поглинання підприємств. Зокрема, слід відзначити Закон про цінні папери (Securities Act of 1933 – 15 USC § 77a et seq.), Закон про обіг цінних паперів (Securities Exchange Act of 1934 – 15 USC § 78a et seq.), Закон Уільямса (Williams Act) – спеціальний нормативний акт, прийнятий у 1968 р., метою якого є впорядкування ринку корпоративного контролю в частині численних поглинань компаній і тендерних пропозицій, Акт про компанії з обмеженою відповідальністю (Act of Limited Liabilities Companies) штату Делавар тощо.[2]

Найбільш ефективними засобами недопущення здійснення ворожих поглинань у США є вчасна зміна президента та голови ради директорів, внесення змін до статутів підприємств під час активізації діяльності «чорних» рейдерів на ринку корпоративного контролю.

У Великобританії превалюють дружні поглинання підприємств, недружні поглинання засуджуються представниками бізнесу та суспільством. Це зумовлено тим, що для Західної Європи (у тому числі і для Великобританії) до будь-якого підприємства ставляться не тільки як до виключної власності акціонерів, а як до окремого соціального інституту, відповідальність за належне функціонування якого покладено на працівників підприємства, контрагентів, органи державної влади та суспільство в цілому.[3]

Для корпоративного ринку Японії вже протягом досить тривалого часу характерним є принцип виключної добровільності об’єднань або поглинань підприємств, оскільки для недружніх (ворожих) поглинань існують жорсткі інституційні та соціальні бар’єри. Сутність інституційних бар’єрів полягає в тому, що менеджмент компанії привертає постійних акціонерів, яким належить близько 60–80% акцій підприємства. Саме наявність в руках постійних акціонерів значної частини акцій не допускає навіть виникнення загрози ворожого поглинання.[4]

Заходи протидії недобросовісним, ворожим поглинанням у різних країнах вкрай різномаїтні . Проте всі вони мають єдину основу – захист права власності. Це повинно стати головним чинником створення ефективної системи протидії чорному рейдерству й в Україні.

[1] Тетяна Бабич.Рейдерство в Україні – загроза національній безпеці//Віче — №14, липень 2010

[2] Becht M., P. Bolton, and A. Roel. Corporate governance and control. In: Constantinides G. M., M. Harris, and R.Stulz (Eds). Handbook of the Economics of Finance. – 2003. – 346 p.

[3] Колесник Є.Г., Солодкий В.С. Рейдерство як сучасна загроза економічній безпеці підприємства [Електронний ресурс] – Доступний з: https://chmnu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/07/Kolesnik-YE.G.-Solodkij-V.S..pdf

[4] Там само

О. Кошик

Чорне рейдерство, несумлінні поглинання властиві економікам всіх без винятку країн. Проте масштаби цього явища різні. Україна відноситься до числа країн з надвисоким рівнем чорного рейдерства.

Тенденція його посилення фіксується в період коронавірусної епідемії. Про це свідчать, зокрема, дані Міністерства юстиції України та платформи Опендабот.

За останні 5 років кількість кримінальних проваджень за рейдерство зросла в 2,5 разу: з 290 справ 2015 року до 786 в 2019 році, і тенденція на збільшення зберігається (дані платформи для роботи з відкритими даними Опендатабот).

Є всі підстави вважати, що коронавірусна інфекція в Україні проявилася ще за декілька місяців до того, як були зафіксовані її перші випадки, розроблені заходи по її подоланню та об’явлений антиепідемічний карантин. Про це свідчить, зокрема, різке зростання випадків атипічної пневмонії з початку поточного року,  на заході країни. Відповідно, проявився негативний вплив епідемії на економічну ситуацію, зокрема, на зростання чорного рейдерства, що знайшло своє відображення у зростанні кількості кримінальних проваджень за рейдерські атаки.

Згідно з даними платформи Опендабот, тільки за 8 місяців 2020 року відкрито кримінальне провадження по 606 випадкам, пов’заних з рейдерськими атаками. При цьому левова частина цих проваджень припадає на порушення, пов’язані з реєстраційною діяльністю. Це означає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав власності» не дало значного результату і не зупинило процесу поширення чорного рейдерства в Україні.

Причини цього проаналізовано В.Власюком.[1] Зокрема, він виділяє наступні з них.

Автоматичний моніторинг ризикових реєстраційних дій не запрацював. Концептуально він мав нагадувати ситуацію, коли банк блокує підозрілий рух коштів до з’ясування всіх обставин.

Інформаційна взаємодія реєстрів з іншими державними реєстрами, зокрема, з реєстром судових рішень залишилась без змін. Формально існуюча з початку 2019  взаємодія з реєстром судових рішень фактично не працює.

Не розроблені критерії відповідальності за порушення в сфері державної реєстрації. За одне й те ж порушення у різних випадках когось карають блокуванням доступу до реєстру на місяць, а когось — анулюванням доступу; або, одні й ті ж реєстраційні дії іноді вважаються порушенням, а іноді – ні.

Негативним фактором стало  запровадження додаткової спецперевірки для реєстраторів. Тобто, щоб стати реєстратором, чи поновити доступ до реєстру, необхідно отримати дозвіл від Мін’юсту. Причому незрозуміло, що і за якими критеріями перевіряється.

В цілому, можно погодитися з висновком, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав власності» так і не запрацював[2], реєстраційна діяльність залишається основним джерелом рейдерських захоплень.

[1] Власюк Владислав. Полгода действия «антирейдерского закона: из намеченного Минюст реализовал лишь мизер  [Електронний ресурс] – Доступно: https://lexinform.com.ua/v-ukraini/pivroku-diyi-antyrejderskogo-zakonu-iz-namichenogo-min-yust-realizuvav-lyshe-mizer/

[2] Ирина Макаренко. Атикоррупционный закон так и не заработал в Украине [Електронний ресурс] – Доступно: https://www.unn.com.ua/uk/news/1874821-antireyderskiy-zakon-tak-i-ne-zapratsyuvav-v-ukrayini-advokat

 

О. Кошик

У 2014 – 2020 роках була прийнята велика кількість законів та нормативних актів, скерованих на подолання чорного рейдерства. Найважливішим з них був Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» від 03.10.2019 № 159 – IX, який вступив в дію 2 листопада 2019 року.     Ним, зокрема, були внесені  зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 – IV та до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV.

Експерти називали такі його ключові положення[1]:

— автоматичний моніторинг ризикованих реєстраційних дій;

— оновлення державних реєстрів (нерухомості та бізнесу);

— механізм автоматичного повідомлення про вчинені реєстраційні дії;

— інформаційна взаємодія реєстрів з іншими державними реєстрами, зокрема реєстром судових рішень;

— диференціація санкцій за порушення реєстраторами і нотаріусами, вони ж «критерії за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення в сфері державної реєстрації»;

— скасування комунальних підприємств як акредитованих суб’єктів, тобто реєстратори в КП не зможуть більше вчиняти реєстрації.

Ще на етапі підготовки закону фахівці звернули увагу на те, що він підготовлений з чисельними порушеннями вимог Конституції України та діючого законодавства. Ретельний аналіз цих порушень здійснений Головним юридичним управлінням ВР.

Зокрема, порушенням визнано розширення повноважень Мінюсту всупереч нормам Конституції. В проекті закону до другого читання зазначено,        що на підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених в абзаці першому цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.    Такий підхід не враховує вимог частини другої  статей 19 і 120 Конституції України щодо визначення меж повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб виключно Конституцією та законами України, а також пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України, за яким організація і діяльність органів виконавчої влади визначаються виключно законами України.

В проекті закону зазначено, що забезпечення приватних нотаріусів здійснюється за рахунок 60 відсотків коштів адміністративного збору, що залишається у приватних нотаріусів, які здійснили державну реєстрацію прав». Згідно з оцінкою Головного юридичного уроавління ВР, передбачений проектом підхід не враховує вимог частини другої статті 95 Конституції України, за якою виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тому, як вбачається, законодавчі засади фінансового забезпечення приватних нотаріусів мали б встановлюватися шляхом внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно з проектом закону до другого читання «порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок; критерії, за якими здійснюється моніторинг; критерії за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України». Однак, це положення потребує узгодження зі статтею 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також суперечить статті 92 Конституції України, оскільки виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

В заключенні Головного юридичного управління ВР вказано ще на ряд протиріч законопроекту вимогам Конституції України. Проте сам факт, що проект важливого законопроекту в багатьох пунктах  суперечить основному закону є доказом того, що його розробка була здійснена не на достатньому правовому рівні. А це не може не вплинути на дієвість Закону України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» від 03.10.2019 в його кінцевій редакції, оскільки дає привід оскарження прийнятих на його основі рішень судами.

[1]   Власюк Владислав. Полгода действия «антирейдерского закона: из намеченного Минюст реализовал лишь мизер  Електронний ресурс] – Доступно: https://lexinform.com.ua/v-ukraini/pivroku-diyi-antyrejderskogo-zakonu-iz-namichenogo-min-yust-realizuvav-lyshe-mizer/; Качановский Роман. Антирейдерский закон: изменения в порядке государственной регистрации [Електронний ресурс] – Доступно: https://protocol.ua/ua/antireyderskiy_zakon_zmini_u_poryadku_dergavnoi_reestratsii_1/

А. Кошик

Стоимость газа, который поставляет НАК «Нафтогаз» для бытовых потребителей, в ноябре поднимется на 35%. Об этом свидетельствую данные, представленные на сайте компании.

«Изменения цен на газ в ноябре обусловлены, в первую очередь, сезонным фактором и увеличением оптовой цены на голубое топливо», — говорится в сообщении.

Ранее НАК «Нафтогаз» обнародовал оптовую цену на природный газ для производителей тепловой энергии в октябре 2020 года. В частности, стоимость подскочила на 24%.

Возникает вопрос: при чем здесь сезонные факторы? Ведь в Украине, по данным того же «Нафтогаза», накоплены рекордные запасы газа. Причем закупался он преимущественно в летние месяцы, когда газ стоил дешево.

На каком, собственно говоря, основании, цена на газ в Украине привязывается к текущей цене на европейском хабе, которая, действительно, возрастает в результате сезонных факторов? Ведь основная часть потребляемого в Украине газа, как населением, так и производителями тепловой энергии – это газ собственной добычи. Себестоимость  которого существенно ниже, чем текущие цены на европейских газовых хабах.

Кроме того, тот якобы не российский газ, который закупался в таких «газодобывающих странах Европы», как Словакия, Венгрия, Швейцария и т.п. – это практически тот же российский газ, только закупаемый через посредников. Естественно, с ценовыми накрутками, поскольку посредники не работают себе в убыток.     Сколько можно рассказывать сказку о том, что Украина не закупает российский газ? Эту сказку, придуманную при президенте Порошенко, охотно подхватила и действующая власть. Да нет, львиная доля закупаемого Украиной газа – российского происхождения. И этот газ закупался относительно дешево в летний период.

Почему украинцы и производители тепловой энергии должны платить за газ намного дороже, чем цена, по которой он был куплен за рубежом или добыт в Украине? Объяснение одно – «Нафтогаз Украины» решает свои проблемы за счет украинского населения. А проблемы весьма серьезные. После того, как были проедены средства, полученные от РАО «Газпром» в результате решения Стогкольмского суда, «Нафтогаз» в полной мере продемонстрировал «эффективность» своей работы: 11,5 млрд грн убытков за первое полугодие 2020 г.

Что означает рост цен на газ для населения и производителей тепловой энергии? Только то, что вверх поползут и тарифы на основные коммунальные услуги. Население заплатит за «работу эффективного менеджера» Коболева и других менеджеров «Нафтогаза», получающих космические зарплаты и премии.

А ведь В.Зеленский обещал перед президентскими выборами 2019 года снизить тарифы на оплату ЖКХ. Снизил… Стоит ли после такого «выполнения обещаний» удивляться результату, который получили «Слуги народа» на местных выборах 2020 г.?

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
acf-field
Filter by Categories
Акцент
Александр Кошик
Алексей Попов
Алексей Толпыго
Андрей Видишенко
Антон Финько
В мире
В Украине
Наши книги
Наши эксперты
Публикации и интервью МП
События, комментарии
Социологические исследования
Экономика и финансы Социальные проблемы
Эксперты

Наши эксперты