Для України, як і для більшості інших пострадянських країн, головною проблемою є протидія сірому та чорному рейдерству.
Оскільки основною причиною поширення сірого та чорного рейдерства є проблеми з недостатнім захистом права власності, гальмування, а потім і повна зупинка процесу великої приватизації призвела до вкрай негативних процесів в розвитку несумлінних захоплень.
Незважаючи на широко поширені уявлення, процес приватизації не закінчується з переходом права власності з державної форми у недержавну, або частково недержавну. Наступний етап – це підвищення «зрілості» приватної або приватно-державної власності, ключовим елементом якої є захист права власності, який підриває основу для чорного рейдерства. В свою чергу, надійний захист прав власності неможливий без забезпеченння прозорості цих прав. Їх непрозорість – важливий фактор підвищення фінансових ризиків для здійснення легальної підприємницької діяльності.
Цей процес в Україні розвивається занадто повільно і ще дуже далекий від свого завершення. Саме цим пояснюється те, що сіре та чорне рейдерство фактично зберігає свої позиції. Спроби обмежити або навіть подолати його після приходу до влади президента В.Зеленського пов’язані, перш за все, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» №1056-1 від 06.09.2019.
Закон був покликаний, перш за все, подолати одну з ключових причин недостатнього захисту права власності в Україні – деформацію системи реєстрації права власності, зокрема, маніпуляції з реєстрами.
В законі передбачено обмеження щодо одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав, зокрема, коли виникнення, перехід, зміна або припинення прав та обтяжень здійснюється із відкладальною умовою; можливість доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав у разі його тимчасового блокування або анулювання доступу до реєстру в режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності; покладення на державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань обов’язку перевіряти дійсність довіреності, справжність судового рішення за даними Єдиного державного реєстру судових рішень.
Безумовно, цей закон створює передумови для подолання масових рейдерських порушень в сфері реєстраційної діяльності і буде сприяти підвищення рівня захисту прав власності в Україні. Та проблема сірого та чорного рейдерства не зводиться лише до цієї сфери.
Існує ще цілий арсенал форм рейдерських атак: підроблення документів, підкуп силових структур, шантаж, психологічний тиск і навіть прямий примус до зміни власників. Ініціатором рейдерського захоплення можуть виступати недобросовісні партнери, комерційні банки, правоохоронні органи. Чисельні проблеми чорного рейдерства не можуть біти вирішені однім законодавчим актом, потрібно створювати правову систему протидії йому.
В останній час значного поширення набули випадки використання при рейдерських захопленнях так званих «білих» та «чорних» «рицарів». Рейдерську атаку розпочинає «чорний рицар», який відверто, з використанням часто-густо насильницьких заходів нібито намагається захопити компанію. Після цього починає діяти «білий рицар», який пропонує жертві захоплення допомогу. Але небезкорисно, а в обмін на долю в пакеті акцій або інших форм встановлення контролю над компанією. Довести змову та координацію дій «чорного» та «білого рицарів» практично неможливо або вкрай важко. Особливо, якщо рейдер використає норму законодавства про «сумлінного покупця», декілька разів здійснивши перепродаж захоплених активів. Причому перепродаж як правило здійснюється з участю посередників – «прокладок», після чого у жертви рейдерів фактично втрачають шанси відновити право власності на компанію або майно. Використання при рейдерських захопленнях так званих «білих» та «чорних» «рицарів» створює значну загрозу для фінансової безпеки та підвищує фінансові ризики навіть для найбільш ефективних корпорацій.
Великиі надії покладалися на створений в грудні 2019 року Офіс протидії рейдерству. При відкритті Офісу екс – прем’єр Гончарук заявив, що станом на сьогодні припинилося системне рейдерство.
Міністр юстиції Д. Малюська у березні 2020 року заявив, що кількість спроб рейдерства через внесення змін до державних реєстрів за час карантину зросла майже у 16 разів.
«Маємо перший сплеск корпоративного мародерства (воно ж рейдерство під час карантину). Почалися відверті та примітивні атаки, окремі зміни вносили до реєстрів навіть без завантаження будь-яких документів. За останній тиждень такого нахабства сталося майже стільки ж, скільки за чотири місяці минулого року», — написав міністр у Facebook.[1] В даному випадку Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» №1056-1 від 06.09.2019 р. не спрацював.
У 2014 – 2020 роках була прийнята велика кількість законів та нормативних актів, скерованих на подолання чорного рейдерства. Найважливішим з них був Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» від 03.10.2019 № 159 – IX, який вступив в дію 2 листопада 2019 року.
Ним, зокрема, були внесені зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 – IV та до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV.
Експерти називали такі його ключові положення[2]:
— автоматичний моніторинг ризикованих реєстраційних дій;
— оновлення державних реєстрів (нерухомості та бізнесу);
— механізм автоматичного повідомлення про вчинені реєстраційні дії;
— інформаційна взаємодія реєстрів з іншими державними реєстрами, зокрема реєстром судових рішень;
— диференціація санкцій за порушення реєстраторами і нотаріусами, вони ж «критерії за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення в сфері державної реєстрації»;
— скасування комунальних підприємств як акредитованих суб’єктів, тобто реєстратори в КП не зможуть більше вчиняти реєстрації.
Ще на етапі підготовки закону фахівці звернули увагу на те, що він підготовлений з чисельними порушеннями вимог Конституції України та діючого законодавства. Ретельний аналіз цих порушень здійснений Головним юридичним управлінням ВР.[3]
Зокрема, порушенням визнано розширення повноважень Мінюсту всупереч нормам Конституції. В проекті закону до другого читання зазначено, що на підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених в абзаці першому цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Такий підхід не враховує вимог частини другої статей 19 і 120 Конституції України щодо визначення меж повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб виключно Конституцією та законами України, а також пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України, за яким організація і діяльність органів виконавчої влади визначаються виключно законами України.
В проекті закону зазначено, що забезпечення приватних нотаріусів здійснюється за рахунок 60 відсотків коштів адміністративного збору, що залишається у приватних нотаріусів, які здійснили державну реєстрацію прав».
Згідно з оцінкою Головного юридичного уроавління ВР, передбачений проектом підхід не враховує вимог частини другої статті 95 Конституції України, за якою виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тому, як вбачається, законодавчі засади фінансового забезпечення приватних нотаріусів мали б встановлюватися шляхом внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік.[4]
Однак, це положення потребує узгодження зі статтею 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також суперечить статті 92 Конституції України, оскільки виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
В заключенні Головного юридичного управління ВР вказано ще на ряд суперечень проекту закону вимогам Конституції України.
Проте сам факт, що проект важливого законопроекту в багатьох пунктах суперечить основному закону, є доказом того, що його розробка була здійснена не на достатньому правовому рівні. А це не може не вплинути на дієвість Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» від 03.10.2019 в його кінцевій редакції, оскільки дає привід оскарження прийнятих на його основі рішень судами.
Не зважаючи на велику кількість законодавчих та нормативних актів, покликаних протидіяти несумлінним, не законним захопленням підприємств та майна («чорному рейдерству»), а також на то, що антирейдерську діяльність в Україні здійснюють приблизно 10 державних інституцій, кількість рейдерських атак залишається на вкрай високому рівні
Згідно з даними платформи Opendatabot за 2021 рік, станом на травень вже було зафіксовано 322 нові рейдерські атаки, у 2020-му — 849. Щодо більшості із них рішення в суді ще не прийнято. За даними Генпрокуратури, в 2015 році було зафіксовано лише 290 справ про рейдерство. З того часу їх кількість збільшилася в 3 рази.[5]
Ситуація не поліпшилася й у другому кварталі 2021 року. Згідно з даними, які портал Opendatabot оприлюднив 21 липня 2021 року, тільки за одне півріччя 2021 року в країні було зафіксоване 466 рейдерських атак, які розслідуються в рамках кримінальних проваджень.
Найчастіше в суді розглядаються справи про рейдерство, які стосуються статті 205 Карного кодексу України – підробка документів, що подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. З 348 справ 2021 року про підробку документі в суд направлені 169 справ.
Справи, пов’язані зі статтею 206 КК – протидія господарчий діяльності та протиправне заволодіння майном – до суду практично не доходять. Зі 118 справ до суду дійшли тільки три.
Слід враховувати, що це – лише «верхівка айсбергу». Фактично об’єктивна статистика щодо реальних масштабів рейдерських захоплень досі відсутня, дані різних відомств розходяться навіть не у рази, а на порядки. Альтернативні експертні оцінки показують, що фактично мова йде про декілька тисяч спроб рейдерських захоплень щороку. Одне зрозуміло – експерти та підприємці вважають чорне рейдерство однією з найбільших загроз нормальному економічному розвитку країни, її інвестиційному клімату та одному з ключових факторів зростання корупції та високого рівня тіньової економіки.
В основі поширення чорного рейдерства – вкрай низький рівень захисту права власності. Для розуміння стану рейдерства потрібно приділити увагу даним Міжнародного індексу прав (IPRI), який скерований на оцінку правового та політичного середовища та їх впливу на права власності.[6] Ця я статистика ґрунтується на дослідженнях Property Rights Alliance, які оцінюють позицію країни з урахуванням:
правового та політичного стану країни (безпристрасність і незалежність судової влади, ефективність правоохоронних органів, рівень корупції і політична стабільність); права на фізичну власність (рівень захисту права власності та його недоторканність, система реєстраційних органів);
права на інтелектуальну власність (захист права інтелектуальної власності і кількість його порушень, захист патентного права).
На основі отриманих даних організація формує рейтинги згідно зі шкалою від 1 до 10. В основі поширення чорного та сірого рейдерства – вкрай низький рівень захисту права власності. Для розуміння стану рейдерства потрібно приділити увагу даним Міжнародного індексу прав (IPRI), який скерований на оцінку правового та політичного середовища та їх впливу на права власності.[7]
Зокрема, за Міжнародним індексом прав власності (IPRI, InternationalPropertyRightsIndex) Україна у 2019 р. посіла 109 місце серед 129 країн. У розрізі регіонального рейтингу (Центральна та Східна Європа, Центральна Азія) — 23 місце серед 25 країн. Рейтингова оцінка України за цим індексом свідчить, що упродовж 2007-2019 рр. рівень захищеності прав власників бізнесу суттєво не покращився (табл. 6.1.1.).
Таблиця 6.1.1.
Рейтинг України за Міжнародним індексом прав власності та окремі його складові
| Показники | 2007 | 2008 | 2010 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 |
| Загальний бал за IPPI | 3,4 | 3,4 | 4,2 | 4,0 | 4,2 | 4,3 | 3,9 | 3,9 | 3,4 | 4,3 | 4,4 |
| Судова незалежність | 2,56 | 2,6 | 2,6 | 3,0 | 3,6 | 3,2 | 1,7 | 2,1 | 2,1 | 2,3 | 2,9 |
| Верховенство закону | н.д. | н.д. | 3,8 | 3,3 | 3,3 | 3,4 | 3,3 | 3,4 | 3,4 | 3,5 | 3,6 |
| Контроль корупції | 2,6 | 2,6 | 3,6 | 3,0 | 3,0 | 2,9 | 2,8 | 3,0 | 3,0 | 3,3 | 3,4 |
| Захист фізичної власності | 3,9 | 3,9 | 3,8 | 3,8 | 3,9 | 3,6 | 2,8 | 3,3 | 3,4 | 3,8 | 3,9 |
| Захист інтелектуальної власності | 2,8 | 2,8 | 2,8 | 3,7 | 3,9 | 3,6 | 2,8 | 3,5 | 3,7 | 3,8 | 4,0 |
Джерело: Міжнародний індекс прав власності. URL: https://internationalpropertyrightsindex.org/
Низький рейтинг України у захисті прав власності не лише відлякує іноземних інвесторів, але й спонукає вітчизняний бізнес до виведення капіталу за кордон. Україна значно відстає від більшості інших країн за показниками «судова незалежність» і «контроль корупції», що вказує на значні труднощі, пов’язані із захистом прав власності в Україні. Рейдерство процвітає в тих країнах, де захист прав власності слабкий, а корупція поширена. Про прямий взаємозв’язок між корупцією та рейдерством свідчить висока кореляція індексу IPRI із індексом сприйняття корупції, що складає 0,934. Такий щільний зв’язок свідчить, що корумповані владні та судові структури сприяють, або не чинять належного опору рейдерам, які збагачуються шляхом захоплення чужого бізнесу.
На низький рівень захисту прав власності в Україні вказується також Світовим банком в Оглядах підприємств (EnterpriseSurveys). Так у 2019 р. відсоток фірм в Україні, які визначили недосконалість судової системи в якості найбільшої перепони у розвитку власного бізнесу, становив 32,3%. В той же час середньозважений показник по регіону (Європа та Центральна Азія) становив лише 13,7%. Відсоток вітчизняних фірм, які вказують що злочинність, крадіжки та безлад є основною перепоною ведення бізнесу, становить 30,9% при середньому значенні у вказаному регіоні – 12%. Наведені дані свідчать, що бізнес в Україні є втричі менш захищеним від втрати активів у неправовий спосіб. Відповідно втричі вищою є премія за ризик, яка включається до процентних ставок і застосовується при прийнятті інвестиційних рішень. Ця складова процентної ставки не може бути знижена застосуванням інструментарію монетарної політики, адже є інституціонально обумовленою складовою премій за ризик.
Рейтинг України слід розглядати як вкрай низький, він значно гірший в порівнянні з більшістю інших пострадянських та постсоціалістичних країн. Так, рейтинг Росії дорівнює 88, Вірменії — 83, Грузії — 73, Азербайджану — 67, Латвії — 50, Естонії — 24[8].
Значною мірою вкрай низький рейтинг захисту права власності пов’язаний з надзвичайно високим рівне корупції в Україні. Україна в новому «Індексі сприйняття корупції» (також відомому за англійським скороченням CPI) за 2020 р., укладеному організацією Transparency International, отримала 33 бали за 100-бальною шкалою. 100 балів – найкращий теоретично можливий результат, коли корупція в державному секторі, за відчуттями експертів і представників бізнесу, сприймається як відсутня. Найгірше можливе становище зі сприйняттям тотальної корумпованості – це 0 балів.
Зі 180 досліджених країн чи територій Україна посідає 117–122-е місця разом із Непалом, Єгиптом, Есватіні (колишнім Свазилендом), Сьєрра-Леоне і Замбією – хоча дослідники наголошують, що це місце є другорядним показником, яке може змінитися просто через зміни в «сусідніх» країнах, головне ж – це саме бал країни.
[1] Конец епохи рейдерства, который не состоялся [Електронний ресурс] – Доступний з: https://www.epravda.com.ua/rus/projects/antyreid/2020/12/3/666947/
[2] Владислав Власюк: Півроку дії антирейдерського закону: із наміченого Мін’юст реалізував лише мізер [Електронний ресурс] – Доступний з: https://lexinform.com.ua/v-ukraini/pivroku-diyi-antyrejderskogo-zakonu-iz-namichenogo-min-yust-realizuvav-lyshe-mizer/; Качановский Роман. Антирейдерский закон: изменения в порядке государственной регистрации [Електронний ресурс] – Доступно: https://protocol.ua/ua/antireyderskiy_zakon_zmini_u_poryadku_dergavnoi_reestratsii_1/
[3] Зауваження Головного юридичного управління 03.10.2019 [Електронний ресурс] – Доступний з: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc77_1?pf35401=503348&pcaption=%C7%E0%F3%E2%E0%E6%E5%ED%ED%FF%20%C3%EE%EB%EE%E2%ED%EE%E3%EE%20%FE%F0%E8%E4%E8%F7%ED%EE%E3%EE%20%F3%EF%F0%E0%E2%EB%B3%ED%ED%FF%20%2003.10.2019
Висновок Головного науково-експертного управління 09.09.2019 [Електронний ресурс] – Доступний з: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=1056-1&skl=10
[4] Зауваження Головного юридичного управління 03.10.2019 [Електронний ресурс] – Доступний з: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc77_1?pf35401=503348&pcaption=%C7%E0%F3%E2%E0%E6%E5%ED%ED%FF%20%C3%EE%EB%EE%E2%ED%EE%E3%EE%20%FE%F0%E8%E4%E8%F7%ED%EE%E3%EE%20%F3%EF%F0%E0%E2%EB%B3%ED%ED%FF%20%2003.10.2019
[5] Чи дійсно в Україні зростає кількість рейдерських атак? [Електронний ресурс] – Доступний з https://brdo.com.ua/analytics/chy-dijsno-v-ukrayini-zrostaye-kilkist-rejderskyh-atak/:
[6][Електронний ресурс] Доступний з: https://www.internationalpropertyrightsindex.org/
[7][Електронний ресурс] Доступний з: https://www.internationalpropertyrightsindex.org/
[8][Електронний ресурс] Доступний з: https://www.internationalpropertyrightsindex.org/
[9][Електронний ресурс] Доступний з: https://www.internationalpropertyrightsindex.org/
В останні роки фіксується тенденція скорочення частки великих підприємств у створенні ВВП України. Цей процес відображає не стільки зростання ролі малого та середнього бізнесу в економіці, скільки деіндустріалізацію, яка значно прискорилася у 2014- 2021 рр. В цей період знаходилась на межу банкрутства або навіть припинила діяльність, збанкрутувала значна кількість великих підприємств, які створювали фундамент економіки України.
Мова йде про фактичну втрату ряду ключових галузей, перш за все, промислових. З 2014 роки не було створено жодного серійного літака ні в Києві, ні в Харкові. Фактично припинила свою діяльність суднобудівна галузь, яка виробляє лише невеликі військові катери та річкові вантажні судна, на порядки знизилося виробництво автомобілів тощо. Автопром скоротив виробництво у десятки разів,
О.Охрименко вказує на прямий зв’язок між питомою вагою великого капіталу та загальним рівнем економічного розвитку країн, зокрема, які входять до ЄС. Він посилається на офіційну статистику ЄС, згідно з якою в цілому частка великого бізнесу у ВВП ЄС складає 38%. Частка середнього бізнесу – 29%, а малого – 27%. Але в найбільш розвинених країнах ЄС, Німеччині та Франції, вона сягає, відповідно, 49% та 46%. Малі та середні підприємства домінують у країнах з більш слабкою економікою – на Мальті, Кіпрі, у Болгарії, країнах Балтії.[1]
Втім, не можна погодитися з тезою О.Охрименка про те, що розвиток великого бізнесу є більш пріоритетною задачею, ніж малого та середнього, і що саме він потребує державної підтримки. Малий же і середній бізнес нібито можуть розвиватися без такої підтримки. Це не відповідає досвіду провідних економічних країн світу, зокрема, США та країн ЄС.
У США провідним органом державної підтримки малого бізнесу є Адміністрація малого бізнесу (SBA — Small Business Administration), її регіональні та місцеві відділення. Крім того, в цьому беруть участь комітети Конгресу по справах малого бізнесу і численні спеціальні органи в міністерствах, відомствах і в місцевих органах влади. SBA вирішує три найважливіші завдання: забезпечення фінансової підтримки малих і середніх підприємств; сприяння в отриманні державних замовлень; надання технічних та консультаційних послуг з питань управління. Воно було створено ще у 30-х рлках минулого століття.
У ЄС МСП переважають підприємства у високотехнологічних наукоємних галузях. Саме тому в «Акті про малий бізнес в Європі» (SBA) (основний документ, який зараз регулює розвиток МСБ в ЄС) розглядається як основний фактор структурної модернізації економіки, який повинен забезпечити успішний перехід до економіки знань, що базується на засадах інноваційного розвитку. В ньому, зокрема, констатується, що «…процвітання ЄС в майбутньому буду залежати від того, чи буде використаний потенціал зростання та інновацій малих та середніх підприємств»[2].
Протиставлення розвитку великого капіталу розвитку МСБ позбавлене сенсу, особливо зараз, коли є чисельні приклади виникнення великих та надвеликих корпорацій на основі трансформації малих та середніх підприємств. Корпорація Майкрософт (Microsoft Corporation)- транснаціональна корпорація комп’ютерних технологій зі 124 тис. працівниками в 102 країнах є найбільшою у світі компанією — виробником програмного забезпечення.
Вона була заснована у 1975 р.. Тоді в ній працювало лише три особи. Apple Inc. — американська технологічна компанія, яка проектує та розробляє побутову електроніку, програмне забезпечення та онлайн-сервіси. Є першою американською компанією, чия капіталізація перевершила 1 трлн доларів США. Apple була заснована Стівом Джобсом, Стівом Возняком та Калиничем Валентином у 1976 з метою розробки та продажу персональних комп’ютерів. Аналогічні приклади створення ФПГ на основі малих та середніх підприємств є також в Японії, Південній Кореї тощо. МСБ забезпечує створення більше 50% у КНР.
Безумовно, розвиток малого та середнього бізнесу в Україні, особливо в сфері наукоємних високотехнологічних галузях є важливим фактором реіндустріалізації України на сучасній виробничий базі.
[1] А.Охрименко. Может ли малый и средний бизнес обеспечить рост экономики?.[Електронний ресурс] – Доступний з: https://www.google.com.ua/search?q=А.Охрименко.+Может+ли+малый+и+средний+бизнес+обеспечить+рост+экономики%3F&oq
[2] The Small Business Act for Europe. – [Електронний ресурс] – Доступний з: http://ec.europa.eu/growth/smes/business-friendly-environment/small-business-act_en
Институт слияний и поглощений зародился в конце XIX – начале XX вв. в англосаксонской (англо-американской) правовой системе, «mergers and acquisitions» (далее — М&A) в переводе с английского означает «слияния и поглощения». Иногда слияния и поглощения характеризуются термином «белое рейдерство», которое, в отличие от черного и серого рейдерства, происходит в строгом соответствии с действующим законодательством. Сделки слияния и поглощения – один из самых распространенных способов расширить сферу предпринимательской деятельности. В рамках сделки M&A компании-участники объединяются в одно юридическое лицо, и в дальнейшем они ведут бизнес совместно как целостная структура.
Совокупный объем слияний и поглощений в мире в 2020 году составил $3,4 трлн. Это было на 15% меньше показателей 2019 г., по мнению аналитиков, вследствие пандемии коронавируса. В начале года деловая активность в мире упала, под конец года на фоне новостей о вакцинах начала расти, и только за четвертый квартал объем M&A в мире составил $1,1 трлн.
Украинский сегмент слияний и поглощений в 2020 году переживал не лучшие времена. Общий объем операций составил незначительные $1,02 миллиарда, что было в два раза меньше, чем в 2019 году. В отраслевом разрезе наибольшее количество сделок M&A пришлось на следующие сектора: строительство и коммерческая недвижимость (17 сделок на сумму $278 млн), логистическая недвижимость и транспорт, преимущественно зерновые элеваторы (13 сделок на сумму $267 млн), сельское хозяйство и агробизнес, преимущественно агрокомпании с сфере растениеводства с земельным банком в управлении (11 сделок на сумму $188 млн), розничная торговля (3 сделки на сумму $98 млн), ИТ и телекоммуникации, преимущественно геймдев студии и аутсорсинговые компании (7 сделок на сумму $59 млн), добывающая промышленность (5 сделок на сумму $59 млн); на другие отрасли (финансовая деятельность, пищевая промышленность, гостиницы и рестораны) пришлось 8 сделок M&A на сумму $68 млн.[1]
В 2021 году, в соответствии и общемировыми тенденциями, началось восстановление и рост рынка слияний и поглощений. В 2021 году в Украине объем анонсированных и завершенных сделок слияния и поглощения (M&A), включая корпоративные сделки, сделки по приватизации и венчурные сделки по технологическим компаниям, увеличился на 80% по сравнению с 2020 годом – до $2,14 млрд. Количество сделок M&A, по предварительным оценкам инвестиционной компании InVenture, выросло на 35% – до 108.
«Учитывая невысокую публичность и прозрачность сделок, мы допускаем, что размер рынка может быть выше, как минимуму на 20% и соответственно оценивается в $2,5 млрд», – уточняется в сообщении инвесткомпании.
Наибольшее количество сделок M&A пришлось на такие отрасли:
Самая объемная сделка года — покупка ранее входящего в ИСД Днепровского металлургического комбината Днепровским коксохимическим заводом из группы «Метинвест». [2]
О позитивном влиянии M&A на экономическое положение предприятий свидетельствует опыт Компании Украинские энергетические машины, созданной после слияния Турбоатома и Элетротяжмаша. Она заключила контракт на поставку 1728 двигателей ДУ-118 на сумму около 1,1 млрд грн. Об этом сообщает пресс-служба компании.
Это первый контракт Укрэнергомашин после слияния, уточняют в компании.
«Мы провели переговоры с заказчиками и договорились о подписании контракта на производство тягового оборудования – 1728 двигателей ДУ-118, сумма контракта будет составлять около 1,1 млрд грн. Это позволит начать производство тяговой силы на следующий год. С декабря мы занимаемся тем, что комплектуем сырье и материалы под подписанные контракты, чтобы начать отгрузку оборудования уже в январе. Кроме того, загрузим генераторное производство, – сообщил гендиректор компании В. Суботин. Он добавил, что компания уже начала выплачивать долги по заработной плате работникам бывшего Электротяжмаша. За последние три месяца погашена задолженность на сумму 78 млн грн. «Нам осталось еще выплатить 11 млн грн за октябрь, ноябрь и декабрь – это текущая зарплата», – сказал Суботин.
Также компания приняла решение повысить среднюю зарплату работникам с 8000 грн до 12 000 грн. Для выполнения нового контракта в Укрэнергомашины вернули на работу 2300 бывших работников Электротяжмаша. [3]
Это – достаточно редкий для Украины пример успешного возобновления крупномасштабного промышленного производства, и характерно, что он осуществлен в рамках проведения сделки M&A.
[1] https://inventure.com.ua/analytics/investments/rynok-sliyanij-i-pogloshenij-manda-v-ukraine-v-2020-godu:-vsya-nadezhda-na-nashih
[2] https://ukrrudprom.com/news/Obem_ukrainskogo_rinka_sliyaniy_i_pogloshcheniy_v_2021_godu_viro.html
[3] https://biz.liga.net/ekonomika/all/novosti/ukrenergomashiny-poluchili-pervyy-kontrakt-posle-sliyaniya-na-1-mlrd-grn
Якщо подолання сірого рейдерства потребує перегляду діючого законодавства та прийняття нових законодавчо-нормативних актів з точки зору попередження можливостей для рейдерських атак, а також для усунення можливості здійснення корупційних дій, то протидія чорному рейдерству вимагає кардинального посилення кримінальної відповідальності за протизаконні рейдерські захоплення.
В розвинених країнах діє система жорсткої кримінальної відповідальності за несумлінні захоплення. Зокрема, у Франції за шахрайство з документами, яке призвело до неправомірного заволодіння активами, карається штрафом у розмірі 375 тис євро, а у разі, якщо воно вчинено державним службовцем – 750 тис євро. Крім персональної кримінальної відповідальності державних службовців та менеджерів за шахрайські дії в європейських країнах запроваджено інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб (corporatecriminalliability).
У Нідерландах з 2015 р. передбачено накладання штрафу за злочини в сфері корпоративних прав у розмірі 10% від річного обороту компанії. У Бельгії розмір штрафу за правопорушення, скоєне юридичною особою може досягати 10 млн євро. У Німеччині штраф за злочини в сфері корпоративних прав становить 1 млн євро, і може бути підвищений, в залежності від отриманої у результаті злочинних дій вигоди.
В Україні розмір відповідальності ніяк не пов’язується із масштабами протиправних дій, а при рейдерському захопленні великих підприємств є символічним порівняно із масштабами завданих власникам збитків.
Це потребує як значного підвищення штрафів за таку діяльність та запровадження кримінальної відповідальності у вигляді строків засудження, застав тощо. Кримінальна відповідальність повинна бути прив’язана до масштабів причиненої шкоди як для окремих суб’єктів господраювання, так і для державного бюджету.
Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що проблему несумлінних захоплень (сірого та чорного рейдерства) можна вирішити тільки системним підходом, який має включати перегляд діючих законів та законів і нормативних актів, які розробляються, з очки зору попередження умов для здійснення рейдерських захоплень та коррупції, суттєве підвищення адміністративної та кримінальної відповідальності за рейдерські дії, а також створення єдиного реєстру рейдерських захоплень, що дасть змогу оцінити їх загальні масштаби та динаміку.
Такий підхід забезпечить значне зниження фінансових ризиків здійснення легальної підприємницької діяльності в Україні, підвищить конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість країни.
Проблему несумлінних захоплень не можна вирішити прийняттям тільки одного або декількох законодавчих актів, скерованих на вирішення лише одного з аспектів подолання рейдерства – унормування реєстраційної діяльності. Для подолання рейдерства потрібен системний підхід, який має включати суттєве підвищення адміністративної та кримінальної відповідальності за рейдерські дії, а також створення єдиного реєстру рейдерських захоплень, що дасть змогу об’єктивно оцінити їх загальні масштаби та динаміку.
Враховуючи це, доцільно:
— встановити штрафи, передбачені у ст.166-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 206 Кримінального кодексу України, на рівні від 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 500 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у разі, якщо такі дії заподіяли особливо велику шкоду);
— посилити відповідальність реєстраторів та нотаріусів за співучасть у захопленні бізнесу та встановити пожиттєву заборону працювати на державній службі або надавати нотаріальні послуги;
— запровадити відповідальність осіб, причетних до організації рейдерських захоплень (керівників юридичних фірм та безпосередніх виконавців), у формі штрафів від 100 до 500 тис грн.;
— відповідно до досвіду європейських країн опрацювати питання щодо запровадження відповідальності юридичних осіб — кінцевих вигодонабувачів (замовників рейдерських захоплень) у формі штрафів, розмір яких повинен обчислюватися пропорційно до вартості неправомірно захоплених активів та/або від річного обороту замовника;
— передбачити узагальнення даних щодо рейдерських захоплень під контролем Антирейдерської міжвідомчої ради при Президентові України;
— передбачити створення під контролем Антирейдерської міжвідомчої ради при Президентові України єдиного державного реєстру рейдерських захоплень в Україні в розрізі окремих регіонів та КВЕДів з використанням даних МВД (оскільки рейдерство у багатьох випадках прямо пов’язане з діями кримінального характеру), СБУ, Офісу Державної прокуратури, Міністерства юстиції, антикорупційних структур (НАБУ та інших), відкритих джерел, в тому числі ЗМІ. Державний реєстр має бути у відкритому доступі в електронній мережі Інтернет;
— передбачити створення методичних матеріалів, які б містили конкретні заходи та рекомендації, які допомагатимуть підприємцям попереджувати та протидіяти рейдерству під спільним контролем Офісу протидії рейдерству та Антирейдерської міжвідомчої ради при Президентові України.