Киевский центр политических исследований и конфликтологии

О. Кошик

Для України, як і для більшості інших пострадянських країн, головною проблемою є протидія сірому та чорному рейдерству.

Оскільки основною причиною поширення сірого та чорного рейдерства є проблеми з недостатнім захистом права власності, гальмування, а потім і повна зупинка процесу великої приватизації призвела до вкрай негативних процесів в розвитку несумлінних захоплень.

Незважаючи на широко поширені уявлення, процес приватизації не закінчується з переходом права власності з державної форми у недержавну, або частково недержавну. Наступний етап – це підвищення «зрілості» приватної або приватно-державної власності, ключовим елементом якої є захист права власності, який підриває основу для чорного рейдерства. В свою чергу, надійний захист прав власності неможливий без забезпеченння прозорості цих прав. Їх непрозорість – важливий фактор підвищення фінансових ризиків для здійснення легальної підприємницької діяльності.

Цей процес в Україні розвивається занадто повільно і ще дуже далекий від свого завершення. Саме цим пояснюється те, що сіре та чорне рейдерство фактично зберігає свої позиції. Спроби обмежити або навіть подолати його після приходу до влади президента В.Зеленського пов’язані, перш за все, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» №1056-1 від 06.09.2019.

Закон був покликаний, перш за все, подолати одну з ключових причин недостатнього захисту права власності в Україні – деформацію системи реєстрації права власності, зокрема, маніпуляції з реєстрами.

В законі передбачено обмеження щодо одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав, зокрема, коли виникнення, перехід, зміна або припинення прав та обтяжень здійснюється із відкладальною умовою; можливість доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав у разі його тимчасового блокування або анулювання доступу до реєстру в режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності; покладення на державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань обов’язку перевіряти дійсність довіреності, справжність судового рішення за даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

Безумовно, цей закон створює передумови для подолання масових рейдерських порушень в сфері реєстраційної діяльності і буде сприяти підвищення рівня захисту прав власності в Україні. Та проблема сірого та чорного рейдерства не зводиться лише до цієї сфери.

Існує ще цілий арсенал форм рейдерських атак: підроблення документів, підкуп силових структур, шантаж, психологічний тиск і навіть прямий примус до зміни власників. Ініціатором рейдерського захоплення можуть виступати недобросовісні партнери, комерційні банки, правоохоронні органи. Чисельні проблеми чорного рейдерства не можуть біти вирішені однім законодавчим актом, потрібно створювати правову систему протидії йому.

В останній час значного поширення набули випадки використання при рейдерських захопленнях так званих «білих» та «чорних» «рицарів». Рейдерську атаку розпочинає «чорний рицар», який відверто, з використанням  часто-густо насильницьких заходів нібито намагається захопити компанію. Після цього починає діяти «білий рицар», який пропонує жертві захоплення допомогу. Але небезкорисно, а в обмін на долю в пакеті акцій або інших форм встановлення контролю над компанією. Довести змову та координацію дій «чорного» та «білого рицарів» практично неможливо або вкрай важко. Особливо, якщо рейдер використає норму законодавства про «сумлінного покупця», декілька разів здійснивши перепродаж захоплених активів. Причому перепродаж як правило здійснюється з участю посередників – «прокладок», після чого у  жертви  рейдерів фактично  втрачають шанси відновити право власності на компанію або майно. Використання при рейдерських захопленнях так званих «білих» та «чорних» «рицарів» створює значну загрозу для фінансової безпеки та підвищує фінансові ризики навіть для найбільш ефективних корпорацій.

Великиі надії покладалися на створений в грудні 2019 року Офіс протидії рейдерству.   При відкритті Офісу  екс – прем’єр Гончарук заявив, що станом на сьогодні припинилося системне рейдерство.

Міністр юстиції Д. Малюська у березні 2020 року  заявив, що кількість спроб рейдерства через внесення змін до державних реєстрів за час карантину зросла майже у 16 разів.

«Маємо перший сплеск корпоративного мародерства (воно ж рейдерство під час карантину). Почалися відверті та примітивні атаки, окремі зміни вносили до реєстрів навіть без завантаження будь-яких документів. За останній тиждень такого нахабства сталося майже стільки ж, скільки за чотири місяці минулого року», — написав міністр у Facebook.[1]  В даному випадку Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» №1056-1 від 06.09.2019 р. не спрацював.

У 2014 – 2020 роках була прийнята велика кількість законів та нормативних актів, скерованих на подолання чорного рейдерства. Найважливішим з них був Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» від 03.10.2019 № 159 – IX, який вступив в дію 2 листопада 2019 року.

Ним, зокрема, були внесені  зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 – IV та до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV.

Експерти називали такі його ключові положення[2]:

— автоматичний моніторинг ризикованих реєстраційних дій;

— оновлення державних реєстрів (нерухомості та бізнесу);

— механізм автоматичного повідомлення про вчинені реєстраційні дії;

— інформаційна взаємодія реєстрів з іншими державними реєстрами, зокрема реєстром судових рішень;

— диференціація санкцій за порушення реєстраторами і нотаріусами, вони ж «критерії за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення в сфері державної реєстрації»;

— скасування комунальних підприємств як акредитованих суб’єктів, тобто реєстратори в КП не зможуть більше вчиняти реєстрації.

Ще на етапі підготовки закону фахівці звернули увагу на те, що він підготовлений з чисельними порушеннями вимог Конституції України та діючого законодавства. Ретельний аналіз цих порушень здійснений Головним юридичним управлінням ВР.[3]

Зокрема, порушенням визнано розширення повноважень Мінюсту всупереч нормам Конституції. В проекті закону до другого читання зазначено,        що на підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених в абзаці першому цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Такий підхід не враховує вимог частини другої  статей 19 і 120 Конституції України щодо визначення меж повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб виключно Конституцією та законами України, а також пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України, за яким організація і діяльність органів виконавчої влади визначаються виключно законами України.

В проекті закону зазначено, що забезпечення приватних нотаріусів здійснюється за рахунок 60 відсотків коштів адміністративного збору, що залишається у приватних нотаріусів, які здійснили державну реєстрацію прав».

Згідно з оцінкою  Головного юридичного уроавління ВР, передбачений проектом підхід не враховує вимог частини другої статті 95 Конституції України, за якою виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тому, як вбачається, законодавчі засади фінансового забезпечення приватних нотаріусів мали б встановлюватися шляхом внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік.[4]

Однак, це положення потребує узгодження зі статтею 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також суперечить статті 92 Конституції України, оскільки виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

В заключенні  Головного юридичного управління ВР вказано  ще на ряд  суперечень проекту закону вимогам Конституції України.

Проте сам факт, що проект важливого законопроекту в багатьох пунктах  суперечить основному закону, є доказом того, що його розробка була здійснена не на достатньому правовому рівні. А це не може не вплинути на дієвість Закону України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» від 03.10.2019 в його кінцевій редакції, оскільки дає привід оскарження прийнятих на його основі рішень судами.

Не зважаючи на велику кількість законодавчих та нормативних актів, покликаних протидіяти несумлінним, не законним захопленням підприємств та майна («чорному рейдерству»), а також на то, що антирейдерську діяльність в Україні здійснюють приблизно 10 державних інституцій, кількість рейдерських атак залишається на вкрай високому рівні

Згідно з даними  платформи  Opendatabot за 2021 рік, станом на травень вже було зафіксовано 322 нові рейдерські атаки, у 2020-му — 849. Щодо більшості із них рішення в суді ще не прийнято.        За даними Генпрокуратури, в 2015 році було зафіксовано лише 290 справ про рейдерство. З того часу їх кількість збільшилася в 3 рази.[5]

Ситуація не поліпшилася й у другому кварталі 2021 року. Згідно з даними, які портал Opendatabot оприлюднив 21 липня 2021 року, тільки за одне півріччя 2021 року в країні було зафіксоване  466 рейдерських атак, які розслідуються в рамках кримінальних проваджень.

Найчастіше в суді розглядаються справи про рейдерство, які стосуються статті 205 Карного кодексу України – підробка документів, що подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. З 348 справ 2021 року про підробку документі в суд направлені 169 справ.

Справи, пов’язані зі статтею 206 КК – протидія господарчий діяльності та протиправне заволодіння майном – до суду практично не доходять. Зі 118 справ до суду дійшли тільки три.

Слід враховувати, що це – лише «верхівка айсбергу». Фактично об’єктивна статистика щодо реальних масштабів рейдерських захоплень досі відсутня, дані різних відомств розходяться навіть не у рази, а на порядки. Альтернативні експертні оцінки показують, що фактично мова йде про декілька тисяч спроб рейдерських захоплень щороку. Одне зрозуміло – експерти та підприємці вважають чорне рейдерство однією з найбільших загроз нормальному економічному розвитку країни, її інвестиційному клімату та одному з ключових факторів зростання корупції та високого рівня тіньової економіки.

В основі поширення чорного рейдерства – вкрай низький рівень захисту права власності. Для розуміння стану рейдерства потрібно приділити увагу даним Міжнародного індексу прав (IPRI), який скерований на оцінку правового та політичного середовища та їх впливу на права власності.[6] Ця я статистика ґрунтується на дослідженнях  Property Rights Alliance, які оцінюють позицію країни з урахуванням:

правового та політичного стану країни (безпристрасність і незалежність судової влади, ефективність правоохоронних органів, рівень корупції і політична стабільність); права на фізичну власність (рівень захисту права власності та його недоторканність, система реєстраційних органів);

права на інтелектуальну власність (захист права інтелектуальної власності і кількість його порушень,  захист патентного права).

На основі отриманих даних організація формує рейтинги згідно зі шкалою від 1 до 10. В основі поширення чорного та сірого рейдерства – вкрай низький рівень захисту права власності. Для розуміння стану рейдерства потрібно приділити увагу даним Міжнародного індексу прав (IPRI), який скерований на оцінку правового та політичного середовища та їх впливу на права власності.[7]

Зокрема, за Міжнародним індексом прав власності (IPRI, InternationalPropertyRightsIndex) Україна у 2019 р. посіла 109 місце серед 129 країн. У розрізі регіонального рейтингу (Центральна та Східна Європа, Центральна Азія) — 23 місце серед 25 країн. Рейтингова оцінка України за цим індексом свідчить, що упродовж 2007-2019 рр. рівень захищеності прав власників бізнесу суттєво не покращився (табл. 6.1.1.).

 

Таблиця 6.1.1.

Рейтинг України за Міжнародним індексом прав власності та окремі його складові

Показники 2007 2008 2010 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
Загальний бал за IPPI 3,4 3,4 4,2 4,0 4,2 4,3 3,9 3,9 3,4 4,3 4,4
Судова незалежність 2,56 2,6 2,6 3,0 3,6 3,2 1,7 2,1 2,1 2,3 2,9
Верховенство закону н.д. н.д. 3,8 3,3 3,3 3,4 3,3 3,4 3,4 3,5 3,6
Контроль корупції 2,6 2,6 3,6 3,0 3,0 2,9 2,8 3,0 3,0 3,3 3,4
Захист фізичної власності 3,9 3,9 3,8 3,8 3,9 3,6 2,8 3,3 3,4 3,8 3,9
Захист інтелектуальної власності 2,8 2,8 2,8 3,7 3,9 3,6 2,8 3,5 3,7 3,8 4,0

Джерело: Міжнародний індекс прав власності. URL: https://internationalpropertyrightsindex.org/

Низький рейтинг України у захисті прав власності не лише відлякує іноземних інвесторів, але й спонукає вітчизняний бізнес до виведення капіталу за кордон. Україна значно відстає від більшості  інших країн за показниками «судова незалежність» і «контроль корупції», що  вказує на значні труднощі, пов’язані із захистом прав власності в Україні. Рейдерство процвітає в тих країнах, де захист прав власності слабкий, а корупція поширена. Про прямий взаємозв’язок між корупцією та рейдерством свідчить висока кореляція індексу IPRI із індексом сприйняття корупції, що складає 0,934. Такий щільний зв’язок свідчить, що корумповані владні та судові структури сприяють, або не чинять належного опору рейдерам, які збагачуються шляхом захоплення чужого бізнесу.

На низький рівень захисту прав власності в Україні вказується також Світовим банком в Оглядах підприємств (EnterpriseSurveys). Так у 2019 р. відсоток фірм в Україні, які визначили недосконалість судової системи в якості найбільшої перепони у розвитку власного бізнесу, становив 32,3%. В той же час середньозважений показник по регіону (Європа та Центральна Азія) становив лише 13,7%. Відсоток вітчизняних фірм, які вказують що злочинність, крадіжки та безлад є основною перепоною ведення бізнесу, становить 30,9% при середньому значенні у вказаному регіоні – 12%. Наведені дані свідчать, що бізнес в Україні є втричі менш захищеним від втрати активів у неправовий спосіб. Відповідно втричі вищою є премія за ризик, яка включається до процентних ставок і застосовується при прийнятті інвестиційних рішень. Ця складова процентної ставки не може бути знижена застосуванням інструментарію монетарної політики, адже є інституціонально обумовленою складовою премій за ризик.

Рейтинг України слід розглядати як вкрай низький, він значно гірший в порівнянні з більшістю інших пострадянських та постсоціалістичних країн. Так, рейтинг Росії дорівнює 88, Вірменії — 83, Грузії — 73, Азербайджану — 67, Латвії — 50, Естонії — 24[8].

Значною мірою вкрай низький рейтинг захисту права власності пов’язаний з надзвичайно високим рівне корупції в Україні. Україна в новому «Індексі сприйняття корупції» (також відомому за англійським скороченням CPI) за 2020 р., укладеному організацією Transparency International, отримала 33 бали за 100-бальною шкалою. 100 балів – найкращий теоретично можливий результат, коли корупція в державному секторі, за відчуттями експертів і представників бізнесу, сприймається як відсутня. Найгірше можливе становище зі сприйняттям тотальної корумпованості – це 0 балів.

Зі 180 досліджених країн чи територій Україна посідає 117–122-е місця разом із Непалом, Єгиптом, Есватіні (колишнім Свазилендом), Сьєрра-Леоне і Замбією – хоча дослідники наголошують, що це місце є другорядним показником, яке може змінитися просто через зміни в «сусідніх» країнах, головне ж – це саме бал країни.

 

[1] Конец епохи рейдерства, который не состоялся [Електронний ресурс] – Доступний з: https://www.epravda.com.ua/rus/projects/antyreid/2020/12/3/666947/

[2] Владислав Власюк: Півроку дії антирейдерського закону: із наміченого Мін’юст реалізував лише мізер [Електронний ресурс] – Доступний з: https://lexinform.com.ua/v-ukraini/pivroku-diyi-antyrejderskogo-zakonu-iz-namichenogo-min-yust-realizuvav-lyshe-mizer/; Качановский Роман. Антирейдерский закон: изменения в порядке государственной регистрации [Електронний ресурс] – Доступно: https://protocol.ua/ua/antireyderskiy_zakon_zmini_u_poryadku_dergavnoi_reestratsii_1/

[3] Зауваження Головного юридичного управління 03.10.2019 [Електронний ресурс] – Доступний з: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc77_1?pf35401=503348&pcaption=%C7%E0%F3%E2%E0%E6%E5%ED%ED%FF%20%C3%EE%EB%EE%E2%ED%EE%E3%EE%20%FE%F0%E8%E4%E8%F7%ED%EE%E3%EE%20%F3%EF%F0%E0%E2%EB%B3%ED%ED%FF%20%2003.10.2019

Висновок Головного науково-експертного управління 09.09.2019 [Електронний ресурс] – Доступний з: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=1056-1&skl=10

[4] Зауваження Головного юридичного управління 03.10.2019 [Електронний ресурс] – Доступний з: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc77_1?pf35401=503348&pcaption=%C7%E0%F3%E2%E0%E6%E5%ED%ED%FF%20%C3%EE%EB%EE%E2%ED%EE%E3%EE%20%FE%F0%E8%E4%E8%F7%ED%EE%E3%EE%20%F3%EF%F0%E0%E2%EB%B3%ED%ED%FF%20%2003.10.2019

[5] Чи дійсно в Україні зростає кількість рейдерських атак? [Електронний ресурс] – Доступний з https://brdo.com.ua/analytics/chy-dijsno-v-ukrayini-zrostaye-kilkist-rejderskyh-atak/:

[6][Електронний ресурс] Доступний з: https://www.internationalpropertyrightsindex.org/

[7][Електронний ресурс] Доступний з: https://www.internationalpropertyrightsindex.org/

[8][Електронний ресурс] Доступний з: https://www.internationalpropertyrightsindex.org/

[9][Електронний ресурс] Доступний з: https://www.internationalpropertyrightsindex.org/

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
acf-field
Filter by Categories
Акцент
Александр Кошик
Алексей Толпыго
Андрей Видишенко
Антон Финько
В мире
В Украине
Наши книги
Наши эксперты
Публикации и интервью МП
События, комментарии
Социологические исследования
Экономика и финансы Социальные проблемы
Эксперты

Наши эксперты