У Південній Кореї розвитку малого та середнього бізнесу до початку 90-х років не приділялося великої уваги, основним напрямком був розвиток великого бізнесу, в тому числі надвеликих компаній, конгломератів. Малий та середній бізнес розглядався як другорядний, скерований на вирішення, перш за все, соціальних проблем (підвищення зайнятості, подолання нерівномірності в розвитку окремих регіонів, підтримка традиційних ремісничих промислів, особливо в сільській місцевості тощо). Держава сприяла злиттю малих та середніх підприємств у великі конгломерати (чеболі).
Існувала досить гостра проблема застосування великим бізнесом дискримінаційних заходів проти МСБ, «втечі мізків» до великих підприємств.
Ситуація докорінно змінилася внаслідок кризи 1997 – 1998 років та у 2000 – х роках, коли погляди на роль та, відповідно, на доцільність державної підтримки МСБ були радикально переглянуті. Як і у більшості інших азійських країн була визнана ключова роль МСБ у загальному розвитку економіки. З метою підвищення конкурентоспроможності малих та середніх підприємств уряд Південної Кореї створив низку спеціалізованих фондів, а також виділив значні кошти на реструктуризацію заборгованості МСБ, що сприяло гармонізації відносин з великим бізнесом.
Були надані значні кредитні та податкові пільги на технічне переозброєння та модернізацію малих і середніх підприємств, особливо в сфері переробки сільськогосподарської продукції та туристичній сфері. Була створена мережа державних учбових центрів з підготовки кваліфікованих спеціалістів для МСБ. Уряд сприяв кредитуванню МСБ комерційними банками, в тому числі шляхом надання державних гарантій по кредитах. Розвитку МСБ сприяла також державна політика демонополізації, обмеження діяльності чеболей та їх разукрупнення, в тому числі з застосуванням методів реструктуризації підприємств.
При здійсненні реструктуризації в Південній Кореї був успішно використаний досвід американських великих компаній, зокрема, підхід, реалізований компанією «Термо Електрон» і успішно використовуваний іншими великими компаніями компаніями США. Відповідно до нього, коли працівник або група осіб у компанії відкриває нову технологію чи знаходить нове комерційне застосування вже відомим технологіям їм надається можливість створити самостійну компанію, значним утримувачем акцій якої є «материнська» фірма.
У випадку комерційного успіху заслугу не приписують головній корпорації, а отриманий прибуток не надходить на її рахунки, де він «розчинився» би безслідно. На відміну від досить поширених випадків «скидання» (spin-offs), коли великі компанії продають підрозділи, що не вписуються у нові плани їх діяльності, описаний спосіб «виведення на орбіту» (spin-outs) призводить до появи нових структур, які мають як свободу дій, так і фінансовий стимул для досягнення успіхів. Поширені випадки, коли великі компанії купують сторонні невеликі компанії, передаючи їм свої перспективні технології.
Реалізація цього досвіду зумовила значне підвищення в останні роки ролі МСБ в економіці Південної Кореї.
Сучасний розвиток МСБ країни зумовлюється зміщенням акцентів з переважної підтримки традиційних галузей на розвиток сучасних технологій, цифровізацію економіки країни.
При цьому Південна Корея спирається на розроблену в Гарвардському університеті теорію переваги «пізнього старту». Економіки, які залучаються в економічні змагання пізніше інших, мають таки переваги, як використання нових технологій в більш стислі строки при відносно низьких витратах, а також в застосуванні нових методів управління, використаних учасниками, які вступили в такі змагання раніше. Сучасна Корея активно нарощує науково – дослідницький потенціал, зокрема, на основі державно-приватного партнерства, в тому числі в сфері МСБ .