У період між 2013 роком та до пандемії COVID-19 зростання та стійкість економіки Індонезії забезпечували достатньо високі значення економічних показників та розумна макроекономічна політика. Середньорічний темп зростання ВВП становив 5,1 відсотка (у 2013-2019 роках) і був обумовлений насамперед внутрішнім попитом, що в результаті забезпечувало низький рівень інфляції та безробіття, а також дозволило Індонезії у 2020 році вперше досягти статусу країни з доходами вище середнього. [1]
Хоч Індонезії має великі запаси ресурсів та вигідне географічне положення, вона грала скромну роль у світовій економіці після здобуття незалежності. Але тим не менш, Індонезія — один з найбільших у світі експортерів сирої нафти та природного газу. Індонезія також великий постачальник каучуку та широкого діапазону інших товарів, наприклад, кави, чаю, тютюну, копри, спецій. Хоча Індонезія має репутацію постачальника сировини на світові ринки, це також важливий виробник промислових товарів для внутрішнього споживання та експорту. Однак, більшість Індонезійської робочої сили все ще залишається аграрною. Незалежні фермери — основні виробники сільськогосподарської продукції, переважно рису.[2]
Заміщення імпорту та підтримка сільськогосподарського сектору довго були двома основними цілями індустріальної політики. Заміщення імпорту було застосоване для таких товарів як їжа, текстильні вироби, добрива і, в результаті цього широкомасштабна політика індустріалізації не розпочалася до кінця 80-х років XX ст. Через це промисловість зростала дуже повільно, і зараз оцінюється не більше ніж одна четверта частина ВВП.
За традицією, найрозвиненішими галузями промисловості в Індонезії були ті, що займалися обробкою сільськогосподарських ресурсів та корисних копалин. Зараз велику частину виробництва займають малі та середні приватні підприємства, більшість з яких виготовляють товари загального вжитку. Багато малих підприємств належать китайцям, які емігрували зі своєї батьківщини. Ці невеликі майстерні виробляють такі товари загального вжитку як меблі, побутові прилади, текстильні вироби та займаються друкарською справою.[3]
Більше 41 млн мікро-, малих середніх підприємств (99,95% усіх підприємств в Індонезії) виробляють біля 60,6% ВВП країни.
Абсолютне домінування малих та середніх підприємств в економіці Індонезії значною мірою зумовлене тим, що досить пізно розпочалася індустріалізація країни. Проте значний економічний прорив у останні десятиріччя, наявність значних покладів корисних копалин та людського потенціалу дозволяють зробити висновок, що країна має хороші перспективи для швидкого покращення економічного стану в найближчі роки та перетворення країни в одного з економічних, щонайменше, регіональних лідерів. В Індонезії 90% населення володіє грамотою, на досить високому рівні освітня галузь, в тому числі вища освіта. В країні працює 14 державних університетів, 26 державних політехнічних інститутів, 1,5 тисяч приватних вузів.
Домінування малих підприємств має не тільки вади, але й створює умови для формування сприятливого бізнес – клімату. Відкрити бізнес в Індонезії можливо за 2 тижні, при цьому мінімальні інвестиції складають лише приблизно 700 доларів США, акціонери повинні вкласти мінімум приблизно 175 доларів США. Новий «Закон про омнібус» зробив більшість бізнес-кваліфікацій доступним для 100% іноземного володіння.
Після світової економічної кризи в Індонезії значно збільшилась державна підтримка МСБ. Це біло зумовлено тим, що саме за рахунок цього сектору економіка швидко відновилася після кризи, при тому, що великий бізнес зазнав великих втрат.
Можна виділити такі основні форми підтримки МСБ.
Державні банки видають кредити по надзвичайно низьким процентним ставкам, при цьому, як правило, без застави. Держава у таких випадках виступає як гарант. Вона також видає безоплатні субсидії.
Значно спростилася процедура реєстрації бізнесу. Якщо раніше було необхідно отримати велику кількість різних паперів, причому виключно в столиці, то тепер реєстрація здійснюється за принципом «одного вікна» на місті проживання майбутнього підприємця.
Для інтеграції в світову економіку уряд відмовився від оподаткування експорту. Надаються державні субсидії для участі підприємств у світових ярмарках – як в самій країні, так і за кордоном.
Консалтингова допомога підприємцям МСБ надається спеціальними центрами при міністерствах та університетах.
МСБ – важливий фактор розвитку індонезійської економіки.
[1]Міністерство економіки. Департамент багатосторонніх та двосторонніх торговельних угод. ОГЛЯД ТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ІНДОНЕЗІЇ. —
[Електронний ресурс] – Доступний з: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=af2f37b8-bb1c-46ca-be13-04a2301f1062&title=OgliadTorgovelnoiPolitikiIndonezii#:~:text=%D0%92%20%D1%80%D0%B5%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%8C%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9E%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83,%D0%BF%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%83%D1%81%D1%83%20COVID%2D19%2C%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B8%D1%82%D0%B8
[2] Індонезія. — [Електронний ресурс] – Доступний з: https://collection.shpola.net/my_colek/numizmatika/asia/indoneziya/indonesi_txt.htm#:~:text=%D0%A5%D0%BE%D1%87%20%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%B8,%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D1%83.
[3] Там само