[10.11.03]

Демографические проблемы Украины в программе Михаила Погребинского "Наголос".

11 ноября 2003 года в 22.05 на Первом Национальном канале украинского телевидения в рамках программы "Наголос", которую ведет директор Киевского Центра политических исследований и конфликтологии Михаил Погребинский, состоится обсуждение демографических проблем, с которыми наша страна столкнулась за последние 10 лет.

Вместе с Михаилом Борисовичем эту проблему будут обсуждать Бульба Степан Степанович, народный депутат Украины, фракция Социалистической партии Украины,

Павловский Михаил Антонович, народный депутат Украины, фракция Блок Юлии Тимошенко;

Прибыткова Ирина Михайловна, профессор Института социологии Национальной Академии Наук Украины.

Население Украины за годы Независимости уменьшилось с 52 млн. до примерно 48 млн. человек.

Участники телевизионной дискуссии попытаются разобраться с тем, чем объяснить такую отрицательную динамику роста народонаселения в нашей стране?

Некоторые эксперты считают, что в уменьшении количества населения нет ничего страшного, так как это, по их мнению, естественный процесс, имеющий место во всех развитых странах мира. Но различают ли они падение рождаемости от падения количества населения, которое пополняется за счет миграции в эти самые развитые страны?

Другие полагают, что проблема, на самом деле, более чем серьезна и несет в себе угрозу национальной безопасности Украины. Но может быть во главу угла нужно ставить не рост количества граждан, а рост качества их жизни?

Передача коснется и истории вопроса - телезрителям напомнят о тех демографических взрывах и кризисах, которые имели место в Украине на протяжении последних четырех столетий с того момента, когда впервые была четко зафиксирована численность украинцев.

Гости программы ответят на вопросы - почему количество украинцев - граждан нашей страны - из года в год уменьшается; почему падает рождаемость, являющаяся основой прироста населения; как отражается на падении численности населения, например, трудовая миграция украинцев. Каковы мифы и реалии, которые существуют вокруг этой проблемы?

В конце дискусии эксперты укажут на те пути, которые позволят Украине выйти из этой непростой ситуации и обсудят опыт других стран в решении аналогичной проблемы.

ПРИЛОЖЕНИЯ

Наша редакция подобрала некоторые материалы, которые полезно было бы изучить тем нашим читателям, которые интересуются проблемами демографии в Украине

З метою поліпшення демографічної ситуації, заохочення народжуваності в Україні п о с т а н о в л я ю:

1. Визначити поліпшення демографічної ситуації, забезпечення підтримки сімей з дітьми, посилення соціального захисту материнства і дитинства пріоритетними напрямами соціальної політики держави.

2. Кабінету Міністрів України розробити та затвердити до 1 березня 2002 року Комплексні заходи щодо заохочення народжуваності в Україні, передбачивши, зокрема:

удосконалення нормативно-правової бази щодо захисту материнства і дитинства;

розширення мережі служб репродуктивного здоров'я, планування сім'ї, медико-генетичного консультування, медичної допомоги жінкам під час вагітності та пологів;

першочергове оснащення сучасною лікувально-діагностичною апаратурою родопомічних і дитячих лікувальних закладів;

фінансування наукових медичних розробок та технологій, спрямованих на розв'язання актуальних проблем виходжування недоношених, новонароджених дітей, профілактики інвалідності;

вдосконалення системи медичної освіти; активізацію проведення наукових досліджень з медичних проблем материнства і дитинства;

вивчення питання щодо можливості підвищення одноразової допомоги в разі народження двох і більше дітей;

вирішення в установленому порядку питання щодо поступового наближення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до прожиткового мінімуму;

розгляд питання про надання пільгових кредитів сім'ям, які мають двох і більше дітей, для придбання і будівництва житла.

Здоровый образ жизни не в моде

Оксана ОМЕЛЬЧЕНКО. "День", 21 мая 2003 года

Несколько лет назад на одном из творческих практикумов скульпторов-керамистов первую премию получила работа "Демографическая катастрофа". Тогда в интервью журналистам ее автор Людмила Шилимова сказала, что печные трубы и колесо без аиста - выразительная иллюстрация кризиса: аисты в Украине перестали приносить детей.

Как планируется, сегодня в парламенте пройдут слушания по проблеме демографического кризиса в Украине. Поводом для организации слушаний стало ежегодное послание Президента к парламенту, в котором Л. Кучма предложил депутатам и Кабмину разработать Комплексную программу активизации демографической политики до 2025 года. Согласно оптимистичному прогнозу, приведенному в послании, к 2006 году украинцев станет на 5 миллионов меньше (43,3 миллиона человек), а если исходить из пессимистичного, - на 7 миллионов человек.

Подобные выводы эксперты делают, основываясь на уже имеющихся тенденциях. Например, известно, что за последние 10 лет рождаемость в Украине сократилась на 38,5%, а смертность возросла на 26,5%. Удельный вес тех, кому за 60, составляет пятую часть населения - один из самых высоких показателей в мире. В прошлом году, когда говорили об улучшении демографической ситуации, коэффициент смертности составил 15,6 на тысячу населения, на свет же появилось вдвое меньше - 8,1 на тысячу населения. В общей сложности за последние 12 лет украинцев стало меньше на 4,2 миллиона человек (на 9%).

Почти военную картину преимущественно объясняют стандартно - качеством жизни. Например, согласно исследованию, проведенному Институтом социологии НАН, 58,3% убеждены, что детей в семье должно быть двое. Тем не менее, осуществить желаемое решилось лишь 10,5%. Не говоря уже о том, чтобы обзавестись троими детьми - против 11% тех, кто считает это приемлемым, на самом деле многодетными можно назвать лишь 1,2% семей. Как рассказывает кандидат экономических наук Владимир Кресин, даже при среднем заработке родителей, доход на одного члена многодетной семьи составляет 40% от прожиточного минимума. Притом, что лишь на питание такая семья тратит 70% имеющихся у нее средств. Посему, по мнению В. Кресина, вполне закономерно, что задавшись вопросом: зачем плодить нищету, семья останавливается на одном ребенке.

Правда, с учетом таких выводов не совсем понятными становятся показатели развитых европейских стран, где точно также, как и у нас, среднестатистическая семья имеет одного наследника. Советник Президента, доктор экономических наук Элла Либанова считает, что это сопряжено с изменением жизненных стандартов. Согласно гендерным исследованиям, современная украинская женщина, равно как и западноевропейская, считает, что любимое дело, карьеру и собственное финансовое благополучие стоит ставить на высокие позиции в списке жизненных приоритетов. Вполне понятно, что желающих "поселиться на кухне" и полностью посвятить себя детям находится все меньше. А биологическая потребность иметь детей удовлетворяется и после рождения первого. Страшит, по мнению Э. Либановой, иное - продолжительность жизни. Украина по этому критерию занимает "почетное" 54 место в мире. Не дожив до пенсии, у нас умирает треть мужчин, в то время как в Японии - 18%.

Медики утверждают, что это отнюдь не связано с качеством медицинской помощи. По международным стандартам она лишь на 30% влияет на количество долгожителей в той или иной стране. Загвоздка, по их мнению, в том, что украинцы не считают здоровый образ жизни модным. Например, на сегодняшний день условно здоровыми можно назвать лишь 60% населения. За последние годы существенно возросли показатели заболеваемости злокачественными новообразованиями, сердечно-сосудистой и кровеносной системы. Самоотчет населения, то есть данные социологических мониторингов, свидетельствуют, что рационально питается лишь 9,4% населения, почти столько же делают утреннюю зарядку, а оздоровительной физкультурой (бассейн, бег, тренажеры) занимается еще меньше - 6,7%. Кроме этого, самый яркий медико-демографический показатель - количество абортов в сопоставлении с родами - у нас положительный. А если точнее, то от ребенка избавляются в 1,2 раза чаще, чем решают рожать. Бесплодие же после аборта, согласно данным Минздрава, наблюдается у 70% женщин, а в пяти случаях из 10 тысяч прерывание беременности заканчивается смертью женщины. Что является довольно высоким показателям по сравнению с западными странами.

Украина стареет

Вячеслав ДАРПИНЯНЦ, "День" 14 августа 2002 года

Окончательные итоги переписи всея Украины (проводилась с 5 по 14 декабря прошлого года), которые статистики обещают обнародовать в ноябре года текущего, рискуют оказаться неактуальными. Как подтвердили "Дню" в Государственном комитете статистики, шесть месяцев 2002 года сократили количественный состав населения страны более чем на двести тысяч. За этот период в стране родилось 185,92 тысячи человек, в то время как 385,557 тысячи - ушло из жизни.

Такая малоутешительная тенденция уже давно перестала кого бы то ни было удивлять. Кривая численности наших граждан стабильно падает, начиная с 1993 года. Если в 1989-м население государства составляло около 51,7 миллиона человек, в середине 2001-го - около 49,1 миллиона, то, по предварительным оценкам, на 1 июля 2002 года в Украине проживало 48,416 миллиона человек. Проводя аналогии с годом предыдущим - пожалуй, единственное, что отличает результаты работы демографов в первом полугодии этого года, так это то, что число умерших превысило число родившихся во всех регионах страны (в 2001-м, напомним, исключением была Закарпатская область).

А хладнокровные эксперты даже склонны рассматривать сокращение нашей, еще не успевшей оформиться, нации в контексте общей тенденции сокращения численности населения большинства государств Европы. На этом, к примеру, недавно настаивала заместитель начальника управления статистики населения Ольга Остапчук, объясняя высокие коэффициенты смертности и низкой рождаемости в Украине, объективным процессом "старения населения".

Подобной точки зрения придерживается и доктор экономических наук, профессор Киево-Могилянской академии Ирина Прибыткова. По ее мнению, реалии экономики Украины и обусловленные ими социальные трудности хотя и влияют на демографические процессы (создавая предпосылки для "отложенных" браков и "отложенного" рождения детей), но являются далеко не определяющими в этом вопросе. Корни проблемы следует искать в плоскости демографической структуры украинского общества. "Среди населения Украины большое число немолодых людей, что, ясное дело, не может не влиять на демографические процессы", подчеркивает она.

Дает наука и другие объяснения причин происходящего. Заведующий отделом социальных экспертиз Института социологии НАН, доктор экономических наук Юрий Саенко считает параллели между демографическим кризисом в географически европейской Украиной и цивилизованными европейскими государствами уместными лишь отчасти. Дело в том, что в высокоразвитых странах снижение количества населения, как правило, сопровождается улучшением качества жизни. Там говорят о демографическом переходе к новому типу общества, определяющими характеристиками которого являются увеличение средней продолжительности жизни, стремление к карьерному росту, повышение стандартов потребления, доминирование однодетных семей над многодетными и т. д.

У нас же такой зависимости пока не наблюдается. Нет, к карьерному росту стремятся многие. Молодожены все чаще предпочитают повременить с потомством. Но стабилизация экономики и двухлетний рост ВВП мало отразились на качестве нашей жизни. А все более стремительное сокращение населения Украины характеризуется снижением средней продолжительности жизни мужчин и женщин (в среднем на пять лет), высокими показателями убийств и суицидов, ухудшением медицинского обслуживания, экологической ситуации.

Беспроцентный вклад

Алла ФЕОФАНОВА. "Зеркало Недели", 12-18 апреля 2003 года

Во времена, когда мы еще доверяли свои вклады советскому Сбербанку, был весьма распространен - в силу своей посильности для многих - вклад на детей по достижении ими 18 лет. Ежемесячно бухгалтерия предприятия перечисляла небольшое количество заработанных отцом или матерью рублей на расчетный счет, а к совершеннолетию чадо получало подарок в 1000 рублей - сумму на ту пору немалую. Нынче в подобные игры родители не играют - государство отучило. Однако, что же оно предоставляет взамен? Какой вклад ожидает сегодняшних восемнадцатилетних?

Демографическая нагрузка

Сейчас в Украине 21% людей старше 60 лет (их будет еще больше) и только 17% людей моложе 14 лет (и это число будет сокращаться). Уже буквально через 20 лет существующая у нас солидарная пенсионная система не выдержит возросшей демографической нагрузки.

Согласно даже не самым пессимистическим прогнозам, население Украины к 2050 году сократится еще на 10 миллионов. Естественно, государство в центре Европы пустовать не будет, поэтому следует ожидать миграции из стран, для которых Украина экономически привлекательна.

С точки зрения притока рабочей силы - это неплохо. Что же касается семьи, то, если иммигранты из стран с высокой рождаемостью, их традиции сохраняются и в новой стране. Если количество таких иммигрантов превысит уровень 7-8% от общего населения Украины, тогда рождаемость в стране начнет увеличиваться.

Черта бедности и индекс человеческого развития

Нынче появление в семье даже одного ребенка повышает риск бедности практически в два раза. В нашем обществе семьи, в которых есть дети, составляют самый большой процент так называемых "бедных" семей.

Уровень бедности определяется как 75% среднего дохода. Черта бедности в Украине - 175 гривен в месяц на человека - это показатель, рассчитанный на основе реальных доходов населения. Наши стандарты бедности намного ниже стандартов развитых капиталистических стран, иначе 90% населения Украины оказалось бы за этой чертой.

Согласно данным отдела исследования проблем человеческого развития Совета по изучению производительных сил Украины НАНУ, за чертой бедности живет 27% населения Украины. Но репрезентативными обследованиями не охвачены самые состоятельные семьи: они отказываются отвечать на вопросы, и уровень их доходов определить невозможно. В семьях же, где четверо и больше детей, более половины их недопотребляют среднюю норму продуктов. И украинская семья все реже и реже позволяет себе иметь даже двух детей и с начала 80-х годов она себя не воспроизводит.

Существует международный критерий бедности по питанию - согласно медицинским данным, если в течение года человек потребляет менее 2100 килокалорий в сутки - в его организме происходят специфические необратимые изменения. Но к нам этот критерий неприменим - пока есть сало и жареная картошка. Если "бедные" потребляют в месяц мяса и мясопродуктов - 1,2 кг; молока и молокопродуктов - 10,4; рыбы и рыбопродуктов - 0,7 кг; овощей и баштанных - 5,8 кг; фруктов, ягод, орехов - 1 кг; хлеба - 8,5 на человека, то "богатые" потребляют мяса... - 5,7 кг; молока... - 28,3 кг; рыбы - 2,7 кг; овощей - 13 кг; фруктов - 4,6; хлеба - 13,1. Те, кто могли бы себе позволить питаться правильно, этого не делают. Они просто едят всего больше. (В это обследование не вошла верхушка "богачей" - 10% населения.)

Самый низкий индекс человеческого развития (он включает демографические показатели: рынок труда, занятость, безработицу и т.д.) у нас в Луганской области. Здесь высоки показатели преступности, смертности, от которой особенно страдают мужчины, потому что работают в более тяжелых условиях и у них больше вредных привычек. Такая же картина в Днепропетровской и Донецкой областях. Жители Донецкого региона, в первую очередь дети, страдают от выбросов серы, азота, свинца, большого количества токсичных отходов в хранилищах, тяжелых металлов в сточных водах. В Донецкой области самая низкая продолжительность жизни населения, самая высокая перинатальная смертность и смертность грудных детей.

В Днепропетровской, Луганской, Донецкой областях повышенный показатель так называемых "социальных болезней". В Днепропетровской области показатель заболеваний детей и подростков сифилисом, гонореей превышает средний по стране почти в два раза, туберкулезом - на треть. Здесь также отмечается большое количество случаев различных расстройств психики вследствие распространения наркомании и токсикомании: 50 тыс. больных на 100 тыс. населения (в среднем по Украине - 24 тыс. на 100 тыс.). Кроме внешних обстоятельств, которые негативно сказываются и на репродуктивном здоровье женщин, и на состоянии здоровья детей, негативную роль играет отсутствие у наших граждан традиций и навыков поведения, направленного на самосохранение. Хотя в Восточной Украине выше занятость и зарплата, индекс человеческого развития здесь ниже. А самые благополучные в социальном смысле в Украине - традиционно сельскохозяйственные регионы Западной Украины и Закарпатья. Меньше уровень суицидов, преступности, выше рождаемость. Однако здесь наблюдается постоянная миграция в поисках работы в восточные области, что негативно сказывается на атмосфере в семьях.

Безработица

Западная Украина всегда была трудоизбыточна, но во времена СССР трудовая миграция из нее в пределах Союза осуществлялась планомерно и организованно. Сегодня работу каждый ищет сам: многие предпочитают уезжать за рубеж, где нередко попадают в "трудовое рабство".

В среднем по Украине безработица составляет двенадцать процентов. Это официальные данные, а ведь существует еще безработица скрытая. Как правило, более склонны регистрироваться женщины, и получается, что у нашей безработицы женское лицо - более 60% от общего числа.

Мужчины в поисках работы больше полагаются на собственные силы. Женщине найти работу труднее. Работодатель предпочитает мужчин. К тому же у нас для женщин почти везде при приеме на работу устанавливается возрастной ценз.

В течение 12 месяцев зарегистрированному безработному выплачивается пособие не ниже тех самых 175 гривен.

Длительное (более полугода) застойное (более года) отсутствие работы по специальности чревато. Не работая более года, человек на 90% утрачивает свою квалификацию, ему понадобятся дополнительные условия для ее восстановления (возможно, и переобучение) и даже психологическая реабилитация. Но следует иметь в виду, что не каждый безработный в действительности таковым является. Существует еще теневая занятость. По крайней мере 50% доходов у нас находится в тени.

В 1999 году проводилось обследование среди детей в возрасте от 5 до 17 лет. Общее число занятых среди них тогда составляло 4%. В сельском хозяйстве было занято 46%, в торговле - 26%, в сфере услуг (мойка автомобилей, заправка, пошив обуви и т.д.) - 19% и 5% - в промышленности и строительстве. Надо полагать, сейчас количество работающих детей увеличилось.

Бедность по возможностям

Независимо от доходов существует дискриминация в доступе к образованию в зависимости от места жительства. Как правило, в сельских школах ниже качество образования, они хуже укомплектованы учителями. Выпускнику сельской школы сложнее поступить в вуз. Одна из основных проблем сельских жителей - в территориальной недоступности хороших школ. А вот городские жители одной из основных проблем считают отсутствие средств для получения высшего образования в хорошем платном вузе. Государству следует развивать кредитные системы, подобные тем, что существуют в цивилизованных странах, где молодые люди могут получить кредит на учебу в конкретном вузе, а по окончании его возвращать деньги на протяжении нескольких лет.

Будь ты самым богатым человеком, но если живешь в экологически неблагоприятном районе - твои возможности поддерживать здоровый образ жизни ограничены.

На первый взгляд экологическая ситуация в равной степени воздействует и на мужчин, и на женщин. Но оказывается, что для женщин ее последствия усугубляются проявлениями гендерного неравенства. Как правило, наиболее экологически неблагоприятные районы - это высокоурбанизированные, промышленно развитые территории, в экономике которых преобладают отрасли тяжелой промышленности. Средняя заработная плата женщин в отраслях тяжелой промышленности составляет лишь 64% заработка мужчин. Городской образ жизни препятствует также развитию подсобного хозяйства, в которое обычно больше вовлечены женщины и ведение которого обеспечивает значительный вклад в структуру их доходов.

У мужчин же практически основной источник доходов - зарплата. У женщин больше удельная доля пенсии, доходов в натуральной форме, в структуре их доходов выше доля помощи: государственной, от родственников, пособий, стипендий.

Интересно, что в регионах, где женский аналог заработной платы наиболее низок, более высоки показатели политической и общественной активности женщин, их участие в общественных организациях. Для регионов же, специализирующихся на сельском хозяйстве, характерны более благоприятная экологическая ситуация и меньшие гендерные диспропорции экономической жизни, хотя сельскохозяйственная заработная плата намного ниже для представителей обоих полов, чем промышленная. Такая ситуация наблюдается в Закарпатской, Волынской, Львовской, Ивано-Франковской областях. Доходы женщин здесь, в основном, достигают 80% мужского аналога и высока доля дохода с приусадебных хозяйств.

В науке женщин 48,1%, на транспорте - 30,9%, в промышленности - 42,7%, и при этом руководители крупных предприятий, как правило, мужчины. Но даже в тех отраслях, где высокий процент занятости женщин (например, в сфере здравоохранения - 81,5%, в сфере общественного питания - 81,2), их средняя зарплата составляет соответственно только 87,2 и 64,8% мужского аналога.

Семья на распутье

По сравнению с 1985 годом показатель регистрации браков снизился на 40%. Во-первых, общество стало более лояльно относиться к гражданским бракам, во-вторых, все большую роль играет материальная нестабильность, уходящая корнями в экономическую нестабильность страны. Увеличивается количество внебрачных рождений: если в 1990 году они составляли 11%, то сегодня - уже 17%, и наблюдается тенденция дальнейшего роста. В 2001 году пособие на ребенка одинокой матери составляло 9 гривен.

Каждая вторая украинская семья распадается. Самое большое количество разводов приходится на первый год совместной жизни, затем кризис случается на седьмом-восьмом году, и третий пик разводов - когда вырастают дети. Лет 10-12 назад разводилось 40% супружеских пар.

Семьи с одним ребенком составляют 26%, с двумя - 14%, с тремя - всего 2%, а с четырьмя и больше - менее 1%. В целом - 42,5% населения Украины имеют детей до 18 лет.

Перинатальная смертность в Украине выше, чем в экономически развитых странах - 10 мертворожденных на каждую тысячу живорожденных. Если выстроить причины этого явления в порядке их значимости, получим: низкий уровень медицинской помощи, экономические причины, обуславливающие неадекватное питание беременных и общий уровень культуры населения. Проблема еще и в том, что будущие родители не считают необходимым пройти хотя бы доступное медицинское обследование и, в случае необходимости, своевременное лечение перед зачатием ребенка. Не более 50% женщин сознательно планируют свою беременность, большинство из них не имеют представления о сбалансированном питании на протяжении беременности. Многие женщины в период беременности подвергаются значительным психоэмоциональным и физическим нагрузкам. Например, 62% беременных, как свидетельствуют опросы, ощущали беспокойство и тревогу по различным бытовым причинам, 24% перенесли серьезные конфликты с мужьями, 9% - с другими родственниками, над 7% совершалось физическое насилие во время беременности. Приблизительно 80% постоянно пребывали в помещениях, где окружающие курили, многие беременные продолжали работу на вредных производствах.

Количество абортов по сравнению с развитыми странами у нас остается очень высоким, несмотря на довольно значительное снижение их уровня по сравнению с 1985 годом, - практически в три раза (1200 абортов на 1000 живорожденных в 1985 году и 430 - в 2000 году). Есть подозрения, что такая статистика обусловлена еще и сокрытием частными клиниками сведений по произведенным абортам. Ведь в 1985 году 154 аборта приходилось на каждые 100 родов, сейчас - 113 (включая и мертворожденных).

Для стимулирования рождаемости, например, в Швеции предпринимались очень интенсивные меры: на каждого второго и последующего ребенка в семье выдавались очень щедрые пособия. И так добились некоторых позитивных сдвигов. Но любые меры такого характера действенны непродолжительное время. В СССР в 1983 году увеличили отпуск и пособия по уходу за ребенком. Но это дало всплеск рождаемости только в течение двух-трех лет. А сегодня в Украине средств на подобное постоянное стимулирование нет. Единственное, что можно сделать - посмотреть, когда будет входить в детородный возраст наиболее малочисленное поколение женщин, и тогда попытаться принять определенные меры, чтобы улучшить демографическую ситуацию...

* * *

Вышеприведенные цифры сложно сравнить с материальным вкладом. Однако именно такую инвестицию государство делает в свое будущее.

Співдоповідь Голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Крючкова Г.К., члена фракції комуністів на Парламентських слуханнях 21 травня 2003 року

ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ: ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ

Проведення Парламентських слухань з таким порядком денним обумовлене, як вже тут відзначалося, вкрай небезпечним загостренням в Україні демографічної ситуації, що створює реальну загрозу національним інтересам і безпеці держави.

Підтвердженням тому є, насамперед, те, що за останні 10 років, в умовах, коли на території України не було ні війн, ні збройних конфліктів, ні масових епідемій, ні глобальних природних катаклізмів, чисельність її населення зменшилась майже на 4,5 млн. людей. Це майже стільки, як було знищено фашистами в Україні під час минулої війни.

Процеси, що відбуваються у демографічній сфері, не можуть не викликати глибокого занепокоєння.

Якщо до 1991 року народжуваність в Україні перевищувала смертність, то в минулому році людей померло на 373 тис. більше, ніж народилося. Сумарний коефіціент народжуваності, тобто кількість дітей, народжених однією жінкою упродовж її життя,знизився за цей час з 1,9 до 1,1, а в містах - з 1,8 до 0,9.

Отже, в суспільстві в останні роки не забезпечується навіть просте відтворення населення.

Аналітики вважають, що до 2026 року чисельність населення в Україні може зменшитись ще на 5-8 мільйонів - до 43,3 млн. (за оптимістичним варіантом) чи навіть до 40,3 млн. (за песимістичним варіантом). В структурах ООН називаються ще тривожніші цифри.

Ситуація ускладнюється тим, що у складі населення випереджуючими темпами скорочується питома вага людей працездатного віку. З 1989 року ймовірність прожити повністю свій працездатний вік скоротилася з 81% до 74%, у тому числі у чоловіків - з 73% до 63%.

Як не прикро визнавати, але все свідчить про те, що Україна сповзає у вкрай небезпечну деградаційну спіраль, коли поповнення робочої сили все менше покриває її природне зменшення.

Обстановка не просто серйозна - вона є критичною, або, як відзначається у недавньому Посланні Президента України до Верховної Ради, особливо складною. Цій проблемі присвячена навіть спеціальна тематична доповідь, додана до президентського Послання.

Ситуація дійсно потребує всебічного, неупередженого аналізу.

Можна, звичайно, посилатися на загальносвітові тенденції, які свідчать про зменшення народжуваності у більшості розвинутих країн.

Навряд чи хто заперечуватиме також, що й нині даються взнаки наслідки трагічних подій минулого віку. (На жаль, у Посланні Президента лише побіжно згадується про "затяжну системну кризу 90-х років".)

Але постають питання:

чому рівень народжуваності в Україні є найнижчим не тільки серед колишніх союзних республік, а й серед усіх країн Європи. До того ж, порівняно з 1989 роком цей показник у нас зменшився майже вдвічі;

чому показники тривалості життя громадян в Україні найгірші серед країн СНД, крім Російської Федерації і Молдови;

чому ми маємо найгірші показники відтворення і природного скорочення населення;

чому поширеність хвороб серед підлітків зросла протягом 90-х років в 1,7 раза;

чому за кількістю людей, які гинуть від нещасних випадків, вбивств і суїциду (в розрахунку на 100 тис. жителів), Україна поступається лише Російській Федерації і Казахстану?

Кількість самогубств збільшилась в Україні за останні 10 років на 74,1%, абортів - на 81,9%.

Чи не тому:

що 40 млн.громадян України, як відзначалося у минулорічному Посланні Президента, перебувають за межею бідності, тобто мають доход нижче прожиткового мінімуму, а 7,9 млн. є злиденними;

що за рівнем безробіття Україна займає одне з перших місць у Європі;

що обсяг валового внутрішнього продукту на душу населення в нашій країні, за даними зарубіжних аналітиків, у 30 разів нижчий, ніж у середньому по Європейському Союзу і в три з лишком рази нижчий за середньосвітовий показник (з урахуванням країн Африки, Азії, Латинської Америки);

що за показниками середньомісячної заробітної плати Україна серед країн СНД поступається в півтора-два раза Казахстану, Російській Федерації, Білорусії?

Додамо до цього, що за роки так званих "суспільних трансформацій" в Україні катастрофічно погіршився стан здоров'я населення, лише 60% якого, за даними 2001 року, вважалося умовно здоровим. Небезпечних масштабів набули так звані соціальні хвороби - туберкульоз, СНІД, психічні розлади, а також травматизм та отруєння сурогатами алгоколю і наркотиками. Статусу соціальних набувають серцево-судинні захворювання та інсульти. Від хвороб люди в Україні помирають на кілька років раніше, ніж в економічно розвинутих країнах.

На демографічній ситуації, безперечно, позначилося і наростання міграційних процесів. З одного боку, це еміграція в прямому розумінні слова - відтік за кордон у пошуках кращої долі великої кількості найактивніших у репродуктивному і економічному відношенні людей (інші там просто непотрібні), майже чверть з яких мають вищу освіту. З іншого - величезні масштаби тимчасової трудової міграції. За даними експертів, які вже не раз наводилися з цієї трибуни, за межами України шукають роботу, засоби до існування від 5 до 7 млн. наших громадян.

До того ж, так звана аграрна реформа, що спричинилася фактично до розвалу АПК і зруйнування соціальної сфери на селі, обумовила випереджаюче зростання безробіття серед сільського населення і прискорення відтоку сільської молоді у міста, де вона стикається з величезними труднощами у пошуках роботи і житла. А в українському суспільстві населення традиційно збільшувалось насамперед за рахунок приросту його у сільській місцевості.

Є всі підстави говорити про глибоке порушення в Україні природнього механізму відтворення населення, про небезпечне погіршання його кількісних і якісних характеристик, що, повторюю, створює реальну загрозу національній безпеці.

Як представник Комітету з питань національної безпеки і оборони, не можу не сказати про становище, яке складається в останні роки з комплектуванням вітчизняних Збройних Сил, інших складових Воєнної організації держави.

До армії, яка фактично стала селянсько-робітничою, приходить поповнення, в основному з бідних сімей, у третини якого діагностується по два захворювання, у кожного дев'ятого - три, у 5% - по чотири і більше. Мінімально необхідному рівню не відповідає фізична підготовка 70% призовників. Майже п'ята частина з них має, за офіційною термінологією, "дефіцит маси тіла", тобто є дистрофіками. Близько половини військовослужбовців першого року служби психічно не готові виконувати службові обов'язки. Додамо до цього, що торік близько 15% нового поповнення Збройних Сил не мало повної середньої освіти. За один лише рік цей негативний показник погіршився на 5 відсоткових пунктів.

Ми немов би в зачарованому колі: кризовий стан економіки, втрата мільйонами людей, відкинутих за межу виживання, впевненості у своєму майбутньому і майбутньому своїх нащадків, деморалізація суспільства обумовлюють поглиблення демографічної кризи, посилюють депопуляційні тенденції, а демографічна криза, у свою чергу, гальмує вихід суспільного організму із стану тотального знесилення, паралізує волю, фізичні і моральні сили значної частини населення, яке через це втрачає здатність бути активним суб'єктом оздоровлення економіки і всього суспільного буття.

Як наслідок, наше суспільство опинилося перед загрозою перейти критичний поріг, за яким - демографічна катастрофа, відвернути яку ми зобов'язані будь-що.

Зрозуміло, що вихід із такої ситуації можливий лише на основі радикального поліпшення стану справ в економіці і соціальній сфері, істотного підвищення життєвого рівня населення.

Важко розраховувати на швидку зміну демографічної ситуації на краще, коли у 70% громадян місячний доход не перевищує 210 гривень (при офіційно встановленому, будемо відвертими - мізерному прожитковому рівні для працездатного - 356 гривень), а у половини він менше 150 гривень. Не перевищує 150 гривень і середній розмір пенсій.

То ж чи треба дивуватися з того, що в цілому майже дві третини (60,5%) загальної суми своїх доходів населення України витрачає на харчування (тоді як у Чехії 30%, Німеччині - 16,2%, у Франції - 13,8%).

Але це - як ота "середня температура по шпиталю". Бо в суспільстві все більше поглиблюється майнове розшарування. Як зазначається у матеріалах, доданих до президентського Послання, торік доходи 10% багатих перевищували доходи такої ж кількості найбідніших людей у 7,1 раза (проти 6,9 раза - у 2001 році). Насправді ж, якщо взяти до уваги величезну тінізацію доходів, рівень диференціації є набагато глибшим. Її масштаби, за визнанням Президента Л.Кучми, "все більше створюють соціальну і політичну напругу в суспільстві".

У десятків мільйонів громадян на харчування витрачається практично весь заробіток. І це при тому, що населення України споживає, за даними, які наводились у пресі, хліба на 20%, молока - удвічі, цукру - в два з половиною раза менше, ніж це потрібно за біологічними нормативами.

За останні роки в країні змінилося кілька урядів (А.Пустовойтенка, В.Ющенка, А.Кінаха). Кожен з них обіцяв покінчити з таким ганебним явищем, як несвоєчасна виплата заробітної плати. Але й сьогодні заборгованість із зарплати перевищує 2,3 млрд.гривень. Це більше ніж по 800 гривень на кожного, кому вона своєчасно не виплачена. Інакше кажучи, збідніле населення змушене бути кредитором, донором бюрократичної держави, яка чомусь називається соціальною. До того ж, неконституційне (за висновком Конституційного Суду України) зупинення дії чинних законів, якими надані соціальні гарантії (так звані "пільги"), боляче вдарило по соціально найбільш вразливих категоріях громадян - ветеранах війни і праці, інвалідах і т.д.

Рік у рік зростає тягар витрат населення на освіту і охорону здоров'я, які всупереч Конституції фактично стали платними і недоступними для бідних людей. У пресі повідомлялося, що майже третина громадян України - це в основному старі, хворі, немічні люди - взагалі не мають можливості купувати ліки, ціни на які невпинно зростають.

Не можу не сказати й про таке. Перехід на похвилинну оплату послуг зв'язку позбавив десятки тисяч старих людей єдиного каналу спілкування - можливості вести розмови з близькими і знайомими по телефону, бо оплачувати їх вони не в змозі. Погодьтесь, колеги, це теж - на нашій совісті.

Тяжке матеріальне становище, відсутність житла, побутова невлаштованість, труднощі з пошуком роботи утримують членів молодих сімей від народження дітей, а нерідко спричиняються до розриву шлюбних відносин. Майже п'яту частину всіх дітей народжують жінки, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Фактично ж без батька виховується набагато більше дітей.

Ситуація потребує невідкладних дій з боку всіх владних структур. Ми підтримуємо пропозицію про розробку комплексної, розрахованої на перспективу, програми активізації національної демографічної політики, яка б передбачала конкретні заходи, насамперед соціального плану, стимулювання народжуваності дітей, створення гідних умов життя як для молодих сімей, так і для літніх людей, створення справедливої системи пенсійного забезпечення, докорінного поліпшення становища в галузі охорони здоров'я, рішучого виправлення екологічної ситуації.

Не можу не торкнутися й чинників морально-психологічного плану. Наш народ пережив багато трагічних сторінок своєї непростої історії. Хіба легше було нашим людям, скажімо, у перші повоєнні роки? Страшенна розруха, бідність, тяжка, виснажлива праця на відбудові зруйнованого народного господарства. Але й за цих умов вони народжували дітей, давали їм освіту, виводили в люди. Бо вірили в краще майбутнє, а ідеали моральної чистоти, соціальної рівності і справедливості домінували над прагненням до особистого збагачення.

Багато з цього неоціненого капіталу в процесі так званої "трансформації" - реставрації капіталістичних порядків - ми втратили.

Що ж одержали? - Кризу соціальних ідеалів, абсолютизацію матеріальних благ і девальвацію моральних цінностей, наростання відчуженості у стосунках між людьми, проявів бездуховності, агресивності, жорстокості і насильства. Перехід до ринкових відносин, що супроводжується безкарним розграбуванням народного добра, створеного працею кількох поколінь нашого народу, фактичним розвалом вітчизняної економіки і зубожінням мільйонів людей, в духовно-емоційній сфері позначений насадженням психології індивідуалізму і здирництва, неповаги до людини, пропагандою егоїзму, аморальності і цинічного прагматизму. На жаль, не завжди добру службу справляють тут засоби масової інформації.

Все це спричинилося до погіршення морально-емоційного стану і фізичного самопочуття людей, до втрати багатьма з них сенсу життя, катастрофічно позначається на репродуктивних установках, особливо серед високоосвічених верств населення.

На завершення хотів би ще раз наголосити на серйозності ситуації, що склалася. Підтвердженням цього є й той факт, що за період з 1990 по 2000 рік за індексом людського розвитку, який застосовується у відповідності з розробленою Організацією Об'єднаних Націй Програмою розвитку, як інтегральний показник соціального стану суспільства, головними складовими якого є очікувана тривалість життя, рівень освіти, добробуту населення, Україна серед 173 країн світу опустилася з 45-ї позиції на 80-ту. А фактично - на 102-е місце, бо наприкінці 90-х років була переглянута методика розрахунку індексу.

Збереження цієї тенденції загрожує тим, що:

- у найближчій перспективі в Україні взагалі може стати практично неможливим відтворення кількісних і якісних показників населення;

- ми все гостріше відчуватимемо нестачу трудових ресурсів, насамперед кваліфікованих кадрів;

- економіка України не зможе конкурувати на світовому ринку;

- буде підірвано обороноздатність держави, а отже можливості надійного захисту її суверенітету і територіальної цілісності;

- Україна може опинитись на узбіччі світового прогресу, її роль буде остаточно зведена до постачальника сировини і дешевої робочої сили.

Допустити цього ми не маємо права.

Методологія

Населення

 

Показники	Період, за який розраховані показники (роки)
	1991-1992	1992-1993	1993-1994	1994-1995	1995-1996	1996-1997	1997-1998	1998-1999	1999-2000
Середня очікувана тривалість життя при народжені
Обидві статті, років	69,30	68,67	67,98	67,22	66,93	67,36	68,08	68,32	67,91
у тому числі :
- чоловіки	64,20	63,50	62,78	61,82	61,40	61,91	62,74	62,95	62,44
- жінки	74,18	73,70	73,15	72,72	72,65	72,95	73,50	73,74	73,55

Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року

Повідомлення Державного комітету статистики України

Загальна кількість наявного населення України станом на 5 грудня 2001 року за уточненими даними Всеукраїнського перепису населення становила 48 млн. 457 тис. осіб.

Для України характерна висока щільність населення, згідно з даними Всеукраїнського перепису населення в цілому по країні вона складала 80 осіб/км2. Найменша щільність населення на північному заході та півдні країни, де вона становила менше 60 осіб/км2. Особливо низький цей показник в Чернігівській області - 39 осіб/км2. Найгустіше заселені східні індустріальні області, де цей показник перевищував 90 осіб/км2, а в Донецькій області досягав 183 особи/км2.

Зміни, що відбулися у розміщенні наявного населення за реґіонами України у порівнянні з даними перепису населення 1989 року, наведено у таблиці:

Кількість наявного населення, тис. осіб 2001р. у % до 1989р.   2001р. 1989р.   Автономна Республіка Крим 2033,7 2063,6 99 Вінницька 1772,4 1932,6 92 Волинська 1060,7 1061,2 100 Дніпропетровська 3567,6 3881,2 92 Донецька 4841,1 5332,4 91 Житомирська 1389,5 1545,4 90 Закарпатська 1258,3 1252,3 100 Запорізька 1929,2 2081,8 93 Івано-Франківська 1409,8 1423,5 99 Київська 1827,9 1940 94 Кіровоградська 1133,1 1239,4 91 Луганська 2546,2 2862,7 89 Львівська 2626,5 2747,7 96 Миколаївська 1264,7 1330,6 95 Одеська 2469 2642,6 93 Полтавська 1630,1 1753 93 Рівненська 1173,3 1169,7 100 Сумська 1299,7 1432,7 91 Тернопільська 1142,4 1168,9 98 Харківська 2914,2 3195 91 Херсонська 1175,1 1240 95 Хмельницька 1430,8 1527,1 94 Черкаська 1402,9 1531,5 92 Чернівецька 922,8 938 98 Чернігівська 1245,3 1415,9 88 м. Київ 2611,3 2602,8 100 м. Севастополь х) 379,5 395 96

^х) Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді

Зменшення кількості населення мало місце у переважній більшості реґіонів країни, за виключенням Волинської, Закарпатської, Рівненської областей та м. Києва, де цей показний залишився практично на рівні 1989 року.

Кількість міського населення за результатами Всеукраїнського перепису складала 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2%, сільського - 15 млн. 883 тис. осіб, або 32,8%. Порівняно із 1989 роком міське населення зменшилося на 2,0 млн. осіб, сільське - на 1,2 млн. осіб, проте співвідношення між ними в цілому по країні упродовж останніх двох переписів залишалося практично незмінним.

Нижче наведено дані про розміщення та співвідношення міського і сільського населення за реґіонами України:

Кількість наявного населення, тис. осіб   У % до всього населення Довідково за 1989р.   міське сільське міське сільське міське сільське Автономна Республіка Крим 1274,3 759,4 63 37 65 35 Вінницька 818,9 953,5 46 54 44 56 Волинська 533,2 527,5 50 50 49 51 Дніпропетровська 2960,3 607,3 83 17 83 17 Донецька 4363,6 477,5 90 10 90 10 Житомирська 775,4 614,1 56 44 53 47 Закарпатська 466 792,3 37 63 41 59 Запорізька 1458,2 471 76 24 76 24 Івано-Франківська 593 816,8 42 58 42 58 Київська 1053,5 774,4 58 42 54 46 Кіровоградська 682 451,1 60 40 60 40 Луганська 2190,8 355,4 86 14 86 14 Львівська 1558,7 1067,8 59 41 59 41 Миколаївська 838,8 425,9 66 34 66 34 Одеська 1624,6 844,4 66 34 66 34 Полтавська 956,8 673,3 59 41 57 43 Рівненська 549,7 623,6 47 53 45 55 Сумська 842,9 456,8 65 35 62 38 Тернопільська 485,6 656,8 43 57 41 59 Харківська 2288,7 625,5 79 21 79 21 Херсонська 706,2 468,9 60 40 61 39 Хмельницька 729,6 701,2 51 49 47 53 Черкаська 753,6 649,3 54 46 53 47 Чернівецька 373,5 549,3 40 60 42 58 Чернігівська 727,2 518,1 58 42 53 47 м. Київ 2611,3 - 100 - 100 - м. Севастопольх) 358,1 21,4 94 6 95 5

^х) Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді

Частка міського населення зросла в 11 областях України, зменшилася - у 5, в інших 11 залишилася без змін. Зміни відбулися переважно у центральних, а також у деяких західних та південних реґіонах. Особливо високий рівень цього показника в Донецькій (90%), Луганській (86%) та Дніпропетровській (83%) областях, низький рівень (менше 50%) характерний для Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.

За результатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб, або 46,3%, жінок - 26 млн. 16 тис. осіб, або 53,7%.

Дані про статевий склад населення за реґіонами України наведено у таблиці:

Кількість наявного населення, тис. осіб   У % до всього населення Довідково за 1989р.   чоловіки жінки чоловіки жінки чоловіки жінки Автономна Республіка Крим 937,6 1096,1 46 54 47 53 Вінницька 809,6 962,8 46 54 45 55 Волинська 500,1 560,6 47 53 47 53 Дніпропетровська 1643,3 1924,3 46 54 46 54 Донецька 2219,9 2621,2 46 54 46 54 Житомирська 644,8 744,7 46 54 46 54 Закарпатська 605,5 652,8 48 52 48 52 Запорізька 886,6 1042,6 46 54 46 54 Івано-Франківська 665,2 744,5 47 53 47 53 Київська 845,9 982 46 54 46 54 Кіровоградська 520,8 612,2 46 54 46 54 Луганська 1169,9 1376,3 46 54 46 54 Львівська 1245,1 1381,4 47 53 47 53 Миколаївська 588,2 676,6 47 53 46 54 Одеська 1155,4 1313,6 47 53 47 53 Полтавська 747,4 882,7 46 54 45 55 Рівненська 555,6 617,7 47 53 47 53 Сумська 593,8 705,9 46 54 45 55 Тернопільська 530,2 612,3 46 54 46 54 Харківська 1339,5 1574,7 46 54 46 54 Херсонська 548,5 626,6 47 53 47 53 Хмельницька 659,9 770,8 46 54 46 54 Черкаська 638,8 764,2 46 54 45 55 Чернівецька 432,1 490,7 47 53 46 54 Чернігівська 565,5 679,7 45 55 44 56 м. Київ 1218,7 1392,7 47 53 47 53 м. Севастопольx) 173,5 206 46 54 47 53

^x) Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді

Наведені дані свідчать про поступове зменшення статевої диспропорції у складі населення України, якщо у 1989 році на 1000 чоловіків припадало 1163 жінки, то у 2001 році  1159. Це відбулося за рахунок сільського населення, в якому за той же період статеве співвідношення змінилось від 1205 до 1151 жінок на 1000 чоловіків. У містах цей показник навпаки зріс відповідно з 1143 у 1989 році до 1163 у 2001 році. Крім того, за даними останнього перепису співвідношення кількості жінок та чоловіків у репродуктивному віці стало ще більш сприятливим, оскільки відносний показник для жінок цієї вікової групи у розрахунку на 1000 чоловіків відповідного віку склав 1031.

За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст в Україні збільшилась на 20 і на дату Всеукраїнського перепису населення склала 454 міста. Серед загального числа міст 37 - це міста із кількістю населення від 100 до 500 тис. осіб, 9 міст налічували понад півмільйона жителів, у 5 з них кількість населення перевищувала мільйон осіб, в тому числі в столиці України м. Києві кількість населення становила більше 2,6 мільйона.

Зміни у кількості населення міст з числом жителів понад 50 тис. осіб наведено нижче:

Кількість наявного населення, тис. осіб   2001р. у % до 1989р.   2001р. 1989р.   Алчевськ 119 125 95 Антрацит 64 72 89 Артемівськ 83 90 92 Бердичів 88 92 96 Бердянськ 122 133 92 Біла Церква 200 199 101 Білгород-Дністровський 52 56 93 Бориспіль 54 51 106 Бровари 87 84 104 Брянка 55 65 85 Вінниця 357 374 95 Горлівка 292 338 86 Димитров 55 63 87 Дніпродзержинськ 256 282 91 Дніпропетровськ 1065 1178 90 Донецьк 1016 1113 91 Дрогобич 79 78 102 Дружківка 65 73 88 Енергодар 56 47 119 Євпаторія 106 108 98 Єнакієве 104 120 86 Житомир 284 292 97 Жовті Води 54 62 87 Запоріжжя 815 881 93 Івано-Франківськ 218 214 102 Ізмаїл 85 93 91 Ізюм 56 64 87 Іллічівськ 54 55 99 Калуш 68 68 101 Камянець-Подільський 100 102 97 Керч 157 174 90 Київ 2611 2595 101 Кіровоград 254 270 94 Ковель 66 67 99 Коломия 62 63 98 Комсомольськ 52 52 100 Конотоп 93 96 97 Коростень 67 77 86 Костянтинівка 95 106 90 Краматорськ 181 198 91 Красний Луч 95 113 84 Красноармійськ 69 73 95 Краснодон 51 53 96 Кременчук 234 237 99 Кривий Ріг 669 726 92 Лисичанськ 115 127 91 Лозова 64 73 88 Лубни 53 59 88 Луганськ 463 497 93 Луцьк 209 198 106 Львів 733 791 93 Макіївка 390 425 92 Марганець 50 54 92 Маріуполь 492 519 95 Мелітополь 161 173 93 Миколаїв 514 524 98 Мукачеве 82 85 97 Ніжин 77 81 95 Нікополь 136 158 87 Нова Каховка 52 57 92 Нововолинськ 54 55 98 Новоград-Волинський 56 55 102 Новомосковськ 72 76 96 Одеса 1029 1115 92 Олександрія 93 103 91 Охтирка 50 51 99 Павлоград 119 131 90 Первомайськ (Миколаївська область) 70 81 86 Полтава 318 315 101 Прилуки 65 72 90 Рівне 249 228 109 Ровеньки 54 58 92 Ромни 50 57 88 Рубіжне 65 74 88 Свердловськ 73 83 88 Світловодськ 50 56 90 Севастопольх) 342 356 96 Сєверодонецьк 120 131 91 Сімферополь 344 345 100 Слов янськ 125 135 92 Сміла 70 79 88 Сніжне 58 69 85 Стаханов 90 112 81 Стрий 63 67 94 Суми 293 291 101 Тернопіль 228 206 111 Торез 72 88 82 Ужгород 117 117 100 Умань 89 91 98 Фастів 52 56 93 Феодосія 75 84 89 Харків 1470 1610 91 Харцизьк 64 68 95 Херсон 328 355 92 Хмельницький 254 237 107 Червоноград 71 72 98 Черкаси 295 290 102 Чернівці 241 257 94 Чернігів 305 296 103 Шахтарськ 60 74 81 Шостка 87 93 94 Ялта 82 89 92

^х)Без населених пунктів, підпорядкованих міській раді

У ході Всеукраїнського перепису населення, крім наявного, було обліковане також і постійне населення, за кількістю якого здійснюються розрахунки показників, що характеризують соціально-економічну структуру населення. Загальна кількість постійного населення України станом на 5 грудня 2001 року складала 48 млн. 241 тис. осіб, в тому числі чоловіки - 22 млн. 316 тис. осіб, або 46,3%, жінки - 25 млн. 925 тис. осіб, або 53,7%, міське населення - 32 млн. 291 тис. осіб, або 66,9%, сільське - 15 млн. 950 тис. осіб, або 33,1%.

З числа постійного населення кількість громадян України становила 47 млн. 950 тис. осіб, громадян інших країн - 168 тис. осіб, в тому числі громадян країн СНД - 151 тис. осіб. Осіб без громадянства в Україні налічувалося близько 83 тисяч, а тих, хто не вказав громадянство - 40 тис. осіб. Найбільші частки громадян інших країн, які постійно проживали в Україні, були в складі населення південних реґіонів: м. Севастополя (3,4%), Автономної Республіки Крим (0,8%), Одеської області (0,7%), у двох останніх була також зафіксована найбільша питома вага осіб без громадянства (по 0,5%). Найменша частка громадян інших країн спостерігалася серед постійного населення Закарпатської та Львівської областей (по 0,1%).

Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. Дані щодо найбільш численних національностей, які мешкають в Україні, наведено нижче:

Кількість, тис. осіб У % до підсумку 2001р. у % до 1989р.               2001р. 1989р.   українці 37541,7 77,8 72,7 100,3 росіяни 8334,1 17,3 22,1 73,4 білоруси 275,8 0,6 0,9 62,7 молдавани 258,6 0,5 0,6 79,7 кримські татари 248,2 0,5 0 у 5,3 р.б. болгари 204,6 0,4 0,5 87,5 угорці 156,6 0,3 0,4 96 румуни 151 0,3 0,3 112 поляки 144,1 0,3 0,4 65,8 євреї 103,6 0,2 0,9 21,3 вірмени 99,9 0,2 0,1 у 1,8 р.б. греки 91,5 0,2 0,2 92,9 татари 73,3 0,2 0,2 84,4 цигани 47,6 0,1 0,1 99,3 азербайджанці 45,2 0,1 0 122,2 грузини 34,2 0,1 0 145,3 німці 33,3 0,1 0,1 88 гагаузи 31,9 0,1 0,1 99,9 інші національності 177,1 0,4 0,4 83,9

У національному складі населення України переважна більшість українців, чисельність яких становила 37541,7 тис. осіб, або 77,8% від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 0,3%, а їх питома вага серед жителів України - на 5,1 відсоткових пункти.

Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їх кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилася на 26,6% і нараховувала на дату перепису 8334,1 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній кількості населення зменшилась на 4,8 відсоткових пункти і складала 17,3%.

Дані стосовно найбільш численних національностей за реґіонами України наведено в таблиці^х):

	Кількість, тис.осіб	У % до підсумку		2001р. у % до 1989р.
		2001р.	1989р.
Автономна Республіка Крим	2024,0	100,0	100,0	99,4
росіяни	1180,4	58,3	65,6	88,4
українці	492,2	24,3	26,7	90,5
кримські татари	243,4	12,0	1,9	у 6,3 р.б.
білоруси	29,2	1,4	2,1	68,9
татари	11,0	0,5	0,5	116,2
вірмени	8,7	0,4	0,1	у 3,6 р.б.
євреї	4,5	0,2	0,7	30,2
поляки	3,8	0,2	0,3	70,9
молдавани	3,7	0,2	0,3	68,8
азербайджанці	3,7	0,2	0,1	173,0
Вінницька	1763,9	100,0	100,0	91,8
українці	1674,1	94,9	91,5	95,2
росіяни	67,5	3,8	5,9	60,0
поляки	3,7	0,2	0,4	45,1
білоруси	3,1	0,2	0,3	61,1
євреї	3,0	0,2	1,4	11,7
молдавани	2,9	0,2	0,2	87,2
Волинська	1057,2	100,0	100,0	99,9
українці	1025,0	96,9	94,6	102,4
росіяни	25,1	2,4	4,4	53,6
білоруси	3,2	0,3	0,5	62,1
Дніпропетровська	3561,2	100,0	100,0	92,0
українці	2825,8	79,3	71,6	102,0
росіяни	627,5	17,6	24,2	67,1
білоруси	29,5	0,8	1,3	59,6
євреї	13,7	0,4	1,3	27,5
вірмени	10,6	0,3	0,1	у 2,2 р.б.
азербайджанці	5,6	0,2	0,2	93,9
Донецька	4825,6	100,0	100,0	90,8
українці	2744,1	56,9	50,7	101,9
росіяни	1844,4	38,2	43,6	79,6
греки	77,5	1,6	1,6	92,6
білоруси	44,5	0,9	1,4	57,9
татари	19,1	0,4	0,5	75,2
вірмени	15,7	0,3	0,2	155,1
євреї	8,8	0,2	0,5	31,4
азербайджанці	8,0	0,2	0,1	187,1
Житомирська	1389,3	100,0	100,0	90,4
українці	1255,0	90,3	84,9	96,1
росіяни	68,9	5,0	7,9	56,7
поляки	49,0	3,5	4,5	70,7
білоруси	4,9	0,4	0,5	58,9
євреї	2,6	0,2	1,4	12,3
Закарпатська	1254,6	100,0	100,0	100,7
українці	1010,1	80,5	78,4	103,4
угорці	151,5	12,1	12,5	97,3
румуни	32,1	2,6	2,4	109,0
росіяни	31,0	2,5	4,0	62,7
цигани	14,0	1,1	1,0	115,4
словаки	5,6	0,5	0,6	77,7
німці	3,5	0,3	0,3	103,0
Запорізька	1926,8	100,0	100,0	92,9
українці	1364,1	70,8	63,1	104,3
росіяни	476,8	24,7	32,0	71,8
болгари	27,7	1,4	1,7	80,2
білоруси	12,6	0,7	0,9	68,9
євреї	4,3	0,2	0,7	30,3
вірмени	6,4	0,3	0,1	255,0
татари	5,1	0,3	0,3	98,3
грузини	3,8	0,2	0,0	у 4,2 р.б.
Івано-Франківська	1406,1	100,0	100,0	99,5
українці	1371,2	97,5	95,0	102,1
росіяни	24,9	1,8	4,0	43,7
Київська	1821,1	100,0	100,0	94,1
українці	1684,8	92,5	89,4	97,4
росіяни	109,3	6,0	8,7	65,1
білоруси	8,6	0,5	0,6	71,8
поляки	2,8	0,2	0,3	55,7
Кіровоградська	1125,7	100,0	100,0	91,7
українці	1014,6	90,1	85,3	96,9
росіяни	83,9	7,5	11,7	58,3
молдавани	8,2	0,7	0,9	77,4
білоруси	5,5	0,5	0,8	57,5
вірмени	2,9	0,3	0,1	у 4,4 р.б.
болгари	2,2	0,2	0,3	70,0
Луганська	2540,2	100,0	100,0	88,9
українці	1472,4	58,0	51,9	99,3
росіяни	991,8	39,0	44,8	77,5
білоруси	20,5	0,8	1,2	61,4
татари	8,5	0,3	0,4	71,6
вірмени	6,5	0,3	0,1	170,5
Львівська	2606,0	100,0	100,0	95,5
українці	2471,0	94,8	90,4	100,3
росіяни	92,6	3,6	7,2	47,4
поляки	18,9	0,7	1,0	70,5
білоруси	5,4	0,2	0,4	50,4
Миколаївська	1262,9	100,0	100,0	95,1
українці	1034,5	81,9	75,6	103,1
росіяни	177,5	14,1	19,4	68,8
молдавани	13,1	1,0	1,3	79,0
білоруси	8,3	0,7	1,1	57,8
болгари	5,6	0,4	0,5	79,5
вірмени	4,2	0,3	0,1	у 2,4 р.б.
євреї	3,2	0,3	0,9	27,4
Одеська	2455,7	100,0	100,0	93,6
українці	1542,3	62,8	54,6	107,6
росіяни	508,5	20,7	27,4	70,7
болгари	150,6	6,1	6,3	90,9
молдавани	123,7	5,0	5,5	85,6
гагаузи	27,6	1,1	1,0	100,9
євреї	13,3	0,5	2,6	19,4
білоруси	12,7	0,5	0,8	60,1
вірмени	7,4	0,3	0,2	142,9
цигани	4,0	0,2	0,1	104,3
Полтавська	1621,2	100,0	100,0	92,7
українці	1481,1	91,4	87,9	96,4
росіяни	117,1	7,2	10,2	65,4
білоруси	6,3	0,4	0,5	66,1
вірмени	2,6	0,2	0,1	у 2,0 р.б.
молдавани	2,5	0,2	0,2	93,6
Рівненська	1171,4	100,0	100,0	100,6
українці	1123,4	95,9	93,3	103,5
росіяни	30,1	2,6	4,6	56,2
білоруси	11,8	1,0	1,4	73,5
поляки	2,0	0,2	0,3	67,0
Сумська	1296,8	100,0	100,0	90,8
українці	1152,0	88,8	85,5	94,4
росіяни	121,7	9,4	13,3	64,0
білоруси	4,3	0,3	0,4	67,3
Тернопільська	1138,5	100,0	100,0	97,8
українці	1113,5	97,8	96,8	98,9
росіяни	14,2	1,2	2,3	53,3
поляки	3,8	0,3	0,6	57,5
Харківська	2895,8	100,0	100,0	91,2
українці	2048,7	70,7	62,8	102,8
росіяни	742,0	25,6	33,2	70,4
білоруси	14,7	0,5	0,7	64,4
євреї	11,5	0,4	1,5	23,7
вірмени	11,1	0,4	0,3	136,9
азербайджанці	5,6	0,2	0,2	86,9
грузини	4,4	0,2	0,1	138,8
Херсонська	1172,7	100,0	100,0	94,8
українці	961,6	82,0	75,7	102,6
росіяни	165,2	14,1	20,2	66,2
білоруси	8,1	0,7	1,0	64,8
татари	5,3	0,5	0,2	у 2,5 р.б.
молдавани	4,1	0,4	0,5	74,4
вірмени	4,5	0,4	0,1	у 3,8 р.б.
кримські татари	2,0	0,2	0,5	36,2
Хмельницька	1426,6	100,0	100,0	93,8
українці	1339,3	93,9	90,4	97,4
росіяни	50,7	3,6	5,8	57,6
поляки	23,0	1,6	2,4	62,7
білоруси	2,7	0,2	0,3	59,2
Черкаська	1398,3	100,0	100,0	91,6
українці	1301,2	93,1	90,5	94,2
росіяни	75,6	5,4	8,0	61,8
білоруси	3,9	0,3	0,4	62,7
Чернівецька	919,0	100,0	100,0	97,7
українці	689,1	75,0	70,8	103,4
румуни	114,6	12,5	10,7	114,2
молдавани	67,2	7,3	9,0	79,5
росіяни	37,9	4,1	6,7	60,1
поляки	3,3	0,4	0,5	71,6
білоруси	1,4	0,2	0,3	51,8
євреї	1,4	0,2	1,8	8,8
Чернігівська	1236,1	100,0	100,0	87,5
українці	1155,4	93,5	91,5	89,4
росіяни	62,2	5,0	6,8	64,4
білоруси	7,1	0,6	0,8	66,9
м.Київ	2567,0	100,0	100,0	99,8
українці	2110,8	82,2	72,5	113,3
росіяни	337,3	13,1	20,9	62,9
євреї	17,9	0,7	3,9	17,9
білоруси	16,5	0,6	1,0	65,5
поляки	6,9	0,3	0,4	66,3
вірмени	4,9	0,2	0,2	108,9
м.Севастополь	377,2	100,0	100,0	95,4
росіяни	270,0	71,6	74,4	91,8
українці	84,4	22,4	20,7	103,3
білоруси	5,8	1,6	1,9	78,0
татари	2,5	0,7	0,3	у 2,1 р.б.
кримські татари	1,8	0,5	0,1	у 5,9 р.б.
вірмени	1,3	0,3	0,1	у 3,2 р.б.
євреї	1,0	0,3	0,7	36,2
молдавани	0,8	0,2	0,3	70,0
азербайджанці	0,6	0,2	0,1	у 2,5 р.б.

^х) До таблиці включені дані щодо національностей, частка яких у загальній кількості постійного населення відповідного регіону становила не менше 0,2%.

Мовний склад населення України за даними Всеукраїнського перепису населення характеризувався такими даними:

	Вважали рідною мовою, у %
	мову своєї національності	українську	російську	іншу мову
українці	85,2	х	14,8	0,0
росіяни	95,9	3,9	х	0,2
білоруси	19,8	17,5	62,5	0,2
молдавани	70,0	10,7	17,6	1,7
кримські татари	92,0	0,1	6,1	1,8
болгари	64,2	5,0	30,3	0,5
угорці	95,4	3,4	1,0	0,2
румуни	91,7	6,2	1,5	0,6
поляки	12,9	71,0	15,6	0,5
євреї	3,1	13,4	83,0	0,5
вірмени	50,4	5,8	43,2	0,6
греки	6,4	4,8	88,5	0,3
татари	35,2	4,5	58,7	1,6
цигани	44,7	21,1	13,4	20,8
азербайджанці	53,0	7,1	37,6	2,3
грузини	36,7	8,2	54,4	0,7
німці	12,2	22,1	64,7	1,0
гагаузи	71,5	3,5	22,7	2,3
інші національності	32,6	12,5	49,7	5,2

Українську мову вважали рідною 67,5% населення України, що на 2,8 відсоткових пункти більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2 відсоткових пункти. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 відсоткових пункти і становила 2,9%.

Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризувався такими даними:

Вік	Кількість постійного населення, тис. осіб	У % до підсумку
		2001р.	1989р.
0-9	4533,3	9,4	14,5
10-19	7308,1	15,2	13,9
20-29	6891,6	14,3	14,2
30-39	6621,2	13,7	14,9
40-49	7298,7	15,1	11,5
50-59	5245,3	10,9	12,9
60-69	5522,2	11,4	10,2
70-79	3740,0	7,8	5,5
80 і старші	1060,8	2,2	2,4

Зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим підвищенням долі осіб у віці старшому за працездатний значно ускладнюють сучасну демографічну ситуацію в країні і зумовлюють наростаюче постаріння населення:

Вік	Кількість постійного населення, тис. осіб	У % до підсумку
		2001р.	1989р.
Молодший за працездатний	8743,7	18,1	23,0
Працездатний	27984,7	58,0	55,8
Старший за працездатний	11492,8	23,9	21,2

За даними Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків та жінок, які перебували у шлюбі, склала 23,7 млн. осіб. Розподіл населення за сімейним станом виглядав наступним чином:

Частка осіб даного сімейного стану у відповідному віці, у % чоловіки жінки переб. у зареєстр. або незареє- стр. шлюбі ніколи не переб. у шлюбі удівці розл. (розій- шлися) переб.у зареєстр. або незареє- стр. шлюбі ніколи не переб. у шлюбі удови розл. (розій- шлися) Постійне населення у віці 15 років і старші 64,6 24,3 3,9 6,8 54 16,1 19,2 10,4 15-19 1 98,6 0 0,1 7,3 92,1 0 0,4 20-24 24,8 73,1 0 1,6 48,1 45,8 0,3 5,3 25-29 60,8 32 0,1 6,6 70,1 16,3 0,9 12,4 30-39 77,4 10,9 0,4 10,9 75,2 6,1 2,5 15,8 40-49 82,5 4,9 1,2 11,1 73,6 3,6 6,4 16,1 50-59 84,5 2,7 3,4 9 66 3,1 16,8 13,8 60-69 83,6 1,6 9,3 5,3 51,4 3,6 36 8,9 70 років і старші 71,8 0,8 25,1 2,1 23,6 5,6 66,4 4,2

Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту:

	Кількість осіб, які мають освіту:
	вищу		загальну середню
	всього	з них повну вищу	всього	з них повну загальну середню
Постійне населення у віці 10 років і старші, тис. осіб:
1989 рік	12049,1	4194,4	28998,5	12550,6
2001 рік	13686,3	5656,7	28475,4	15245,7
2001 рік у % до 1989 року	113,6	134,9	98,2	121,5
На 1000 осіб постійного населення у віці 10 років і старші:
все населення:
1989 рік	274	95	660	285
2001 рік	313	129	651	349
2001 рік у % до 1989 року	114,2	135,8	98,6	122,5
міське населення:
1989 рік	345	127	613	297
2001 рік	379	166	598	348
2001 рік у % до 1989 року	109,9	130,7	97,6	117,2
сільське населення:
1989 рік	133	32	752	263
2001 рік	177	54	764	350
2001 рік у % до 1989 року	133,1	168,8	101,6	133,1

Кількість населення, яке мало вищу та повну загальну середню освіту, складала 28,9 млн. осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 17,6%.

Підвищення рівня освіти в цілому характерне як для міського, так і для сільського населення. Кількість осіб, які мали повну вищу освіту у розрахунку на 1000 осіб населення у вказаному віці, збільшилася у порівнянні з даними перепису 1989 року у містах на 30,7%, у селах - на 68,8%. Відповідну динаміку мав показник кількості осіб із повною загальною середньою освітою, підвищення склало у містах 17,2%, у селах - 33,1%.

Детальні дані Всеукраїнського перепису населення 2001 року за всіма передбаченими показниками будуть опубліковані окремими тематичними виданнями відповідно до програми розроблення матеріалів перепису упродовж наступного року.

Державний комітет статистики України

Природний рух населення за січень-серпень 2003 року

1. Абсолютні дані кількості народжених і померлих, природного приросту, кількості зареєстрованих шлюбів та розлучень

Народ-жені, осіб Помер-лі, осіб Природ-ний приріст, осіб Померлі у віці до 1 року, осіб Шлюби, одиниць Розлучення, одиниць Україна 270065 511686 -241621 2541 195445 113176 Автономна Республіка Крим 11364 20585 -9221 104 7242 5027 Вінницька 9987 19960 -9973 81 7276 3973 Волинська 7893 10383 -2490 61 4685 1928 Дніпропетровська 19200 39185 -19985 162 14215 8983 Донецька 22244 54549 -32305 242 17705 11287 Житомирська 8512 16051 -7539 85 5858 3188 Закарпатська 9504 10089 -585 78 5492 1657 Запорізька 10046 20935 -10889 117 7485 5030 Івано-Франківська 9365 12446 -3081 97 6287 2940 Київська 9887 20485 -10598 83 7954 4289 Кіровоградська 6196 13546 -7350 62 4073 2881 Луганська 11643 29557 -17914 127 9555 6651 Львівська 16527 23273 -6746 126 11462 4439 Миколаївська 7423 13942 -6519 66 4815 3546 Одеська 14480 26299 -11819 146 8979 5479 Полтавська 7924 19938 -12014 66 6220 3689 Рівненська 9094 10714 -1620 90 5134 2122 Сумська 6048 15730 -9682 62 4838 3024 Тернопільська 6988 11338 -4350 55 5165 2208 Харківська 14423 31330 -16907 146 12029 7429 Херсонська 6819 12178 -5359 77 4272 3005 Хмельницька 8222 15573 -7351 57 6287 3374 Черкаська 7069 16388 -9319 77 5210 3799 Чернівецька 5965 8527 -2562 58 4192 2292 Чернігівська 5895 16643 -10748 58 4494 2843 Київ 15209 18522 -3313 142 12381 6764 Севастополь (міськрада) 2138 3520 -1382 16 2140 1329

2. Загальні коефіцієнти народжуваності і смертності, природного приросту, шлюбності та розлучуваності

на 1000 осіб)

Народ-жені Помер-лі Природний Померлі Шлюби Розлу-                     приріст у віці до   чення                       1 року*     Україна 8,5 16,1 -7,6 9,6 6,1 3,6 Автономна Республіка Крим 8,5 15,4 -6,9 9,4 5,4 3,7 Вінницька 8,6 17,1 -8,5 8 6,3 3,4 Волинська 11,3 14,8 -3,5 7,8 6,7 2,7 Дніпропетровська 8,2 16,7 -8,5 8,7 6,1 3,8 Донецька 7 17,2 -10,2 11,3 5,6 3,6 Житомирська 9,3 17,6 -8,3 10,3 6,4 3,5 Закарпатська 11,4 12,1 -0,7 8,2 6,6 2 Запорізька 7,9 16,5 -8,6 11,8 5,9 4 Івано-Франківська 10 13,3 -3,3 10,4 6,7 3,1 Київська 8,2 17,1 -8,9 8,7 6,6 3,6 Кіровоградська 8,4 18,3 -9,9 10,3 5,5 3,9 Луганська 7 17,8 -10,8 11,3 5,7 4 Львівська 9,5 13,4 -3,9 7,8 6,6 2,6 Миколаївська 8,9 16,8 -7,9 9,4 5,8 4,3 Одеська 8,9 16,2 -7,3 10,3 5,5 3,4 Полтавська 7,4 18,7 -11,3 8,5 5,8 3,5 Рівненська 11,7 13,8 -2,1 10 6,6 2,7 Сумська 7,1 18,5 -11,4 10,6 5,7 3,6 Тернопільська 9,3 15 -5,7 7,9 6,9 2,9 Харківська 7,5 16,4 -8,9 10,4 6,3 3,9 Херсонська 8,8 15,8 -7 11,4 5,5 3,9 Хмельницька 8,8 16,6 -7,8 7 6,7 3,6 Черкаська 7,7 17,8 -10,1 11,1 5,7 4,1 Чернівецька 9,8 14 -4,2 9,6 6,9 3,8 Чернігівська 7,3 20,5 -13,2 10 5,5 3,5 Київ 8,7 10,6 -1,9 9,8 7,1 3,9 Севастополь (міськрада) 8,5 14 -5,5 7,8 8,5 5,3

* У розрахунку на 1000 живонароджених