У 2014 – 2020 роках була прийнята велика кількість законів та нормативних актів, скерованих на подолання чорного рейдерства. Найважливішим з них був Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» від 03.10.2019 № 159 – IX, який вступив в дію 2 листопада 2019 року. Ним, зокрема, були внесені зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 – IV та до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV.
Експерти називали такі його ключові положення[1]:
— автоматичний моніторинг ризикованих реєстраційних дій;
— оновлення державних реєстрів (нерухомості та бізнесу);
— механізм автоматичного повідомлення про вчинені реєстраційні дії;
— інформаційна взаємодія реєстрів з іншими державними реєстрами, зокрема реєстром судових рішень;
— диференціація санкцій за порушення реєстраторами і нотаріусами, вони ж «критерії за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення в сфері державної реєстрації»;
— скасування комунальних підприємств як акредитованих суб’єктів, тобто реєстратори в КП не зможуть більше вчиняти реєстрації.
Ще на етапі підготовки закону фахівці звернули увагу на те, що він підготовлений з чисельними порушеннями вимог Конституції України та діючого законодавства. Ретельний аналіз цих порушень здійснений Головним юридичним управлінням ВР.
Зокрема, порушенням визнано розширення повноважень Мінюсту всупереч нормам Конституції. В проекті закону до другого читання зазначено, що на підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених в абзаці першому цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Такий підхід не враховує вимог частини другої статей 19 і 120 Конституції України щодо визначення меж повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб виключно Конституцією та законами України, а також пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України, за яким організація і діяльність органів виконавчої влади визначаються виключно законами України.
В проекті закону зазначено, що забезпечення приватних нотаріусів здійснюється за рахунок 60 відсотків коштів адміністративного збору, що залишається у приватних нотаріусів, які здійснили державну реєстрацію прав». Згідно з оцінкою Головного юридичного уроавління ВР, передбачений проектом підхід не враховує вимог частини другої статті 95 Конституції України, за якою виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тому, як вбачається, законодавчі засади фінансового забезпечення приватних нотаріусів мали б встановлюватися шляхом внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з проектом закону до другого читання «порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок; критерії, за якими здійснюється моніторинг; критерії за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України». Однак, це положення потребує узгодження зі статтею 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також суперечить статті 92 Конституції України, оскільки виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
В заключенні Головного юридичного управління ВР вказано ще на ряд протиріч законопроекту вимогам Конституції України. Проте сам факт, що проект важливого законопроекту в багатьох пунктах суперечить основному закону є доказом того, що його розробка була здійснена не на достатньому правовому рівні. А це не може не вплинути на дієвість Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» від 03.10.2019 в його кінцевій редакції, оскільки дає привід оскарження прийнятих на його основі рішень судами.
[1] Власюк Владислав. Полгода действия «антирейдерского закона: из намеченного Минюст реализовал лишь мизер Електронний ресурс] – Доступно: https://lexinform.com.ua/v-ukraini/pivroku-diyi-antyrejderskogo-zakonu-iz-namichenogo-min-yust-realizuvav-lyshe-mizer/; Качановский Роман. Антирейдерский закон: изменения в порядке государственной регистрации [Електронний ресурс] – Доступно: https://protocol.ua/ua/antireyderskiy_zakon_zmini_u_poryadku_dergavnoi_reestratsii_1/