Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


Виконання Україною зобов'язань з мiжнародних конвенцiй проти катувань та жорстоких видiв поводження


03.11.97

("Украина сегодня", бюллетень N 14, 1997)

Основними документами, що спрямованi на запобiгання жорстоким видам поводження держави щодо людини, є "Конвенцiя ООН проти катувань та iнших жорстоких, нелюдських або принижуючих гiднiсть видiв поводження та покарання" та "Європейська Конвенцiя про запобiгання катуванням чи нелюдському або принижуючому гiднiсть поводженню та покаранню". Конвенцiю ООН було прийнято 1984 р., Україна приєдналася до неї 1987 р.; Європейську Конвенцiю прийнято 1987 р., Україна ратифiкувала 21 сiчня 1997 р.

Конвенцiя ООН включає визначення катування як "будь-якої дiї, якою будь-якiй особi навмисне спричиняється сильний бiль або страждання, фiзичне чи моральне, щоб отримати вiд неї або вiд третьої особи вiдомостi чи визнання, покарати її за дiї, якi вчинила вона чи третя особа чи у вчиненнi яких вона запiдозрюється, а також залякати або примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що грунтується на дискримiнацiї будь-якого характеру, коли такий бiль або страждання спричиняються державними посадовими особами, якi виступають в офiцiйнiй якостi, чи з їх пiдбурювання, чи з їх вiдома, чи з їх мовчазної згоди". Поняття "жорстоке, нелюдське або принижуюче гiднiсть поводження та покарання" не має настiльки ж чiткої дефiнiцiї й застосовується як максимальне розширенння поняття "катування" у випадках, якi в буквальному розумiннi не пiдпадають пiд визначення катування. Серед iншого це поняття використовується вiдносно умов утримання обвинувачених та засуджених у слiдчих iзоляторах та закладах виконання покарань. Катування аба знущання одного громадянина над iншим, якщо винуватець не є урядовим службовцем та його поведiнка не схвалена урядом, не пiдпадає пiд визначення Декларацiї, однак остання зобов'язує уряд захищати осiб вiд подiбних зазiхань iнших осiб. Зокрема пiд компетенцiю Конвенцiї пiдпадають тортури та знущання, якi завдають в армiї вiйськовослужбовцi iншим вiйськовослужбовцям, що набули широкого розмаху в колишньому СРСР та пострадянських державах. Конвенцiя розглядає катування як один з найтяжчих злочинiв i зобов'язує держави-учасницi забезбечувати максимально ретельне розслiдування всiх випадкiв катувань та судове переслiдування пiдозрюваних у цьому.

Головним механiзмом перевiрки виконання державами-учасниками Конвенцiї ООН прийнятих зобов'язань з запобiгання катуванням є перiодичнi доповiдi, якi вони подають раз на чотири роки до Комiтету ООН проти катувань через Генерального секретаря ООН. Чергову третю перiодичну доповiдь України було подано у червнi 1996 р. i розглянуто 29 квiтня 1997 р.; вона охоплює перiод 1992-1995 рр., частково 1996 р. Автори доповiдi явно намагалися надати їй бiльш детальний i конкретний характер порiвняно з попереднiми доповiдями (так вона займає 13 сторiнок порiвняно з 4 у другiй доповiдi 1992 р.). Головну увагу придiлено положенням законодавства України, якi мають запобiгати катуванням та жорстокому поводженню, а також приєднанню України до вiдповiдних мiжнародних угод та пiдписанню двостороннiх документiв. Названо кiлька заходiв, спрямованих на покращення умов утримання ув'язнених (видiлення камерних площин на 4000 мiсць, органiзацiя зустрiчi ув'язнених зi служителями культа тощо). Названо кiлькiсть скарг, що надiйшли до МВД у 1993-1995 рр. та кiлькiсть працiвникiв органiв внутрiшнiх справ, засуджених за посадовi злочини (у т. ч. 125 скарг на незаконнi затримання та застосування засобiв фiзичного впливу; 142 скарги на брутальне поводження; 133 обвинувачувальних вироки у 1995 р. за перевищення влади, що супроводжувалося насильством, з них 33 - до позбавлення волi; цифри загалом досить незначнi). Таким чином, доповiдь в цiлому носила досить формальний характер i не давала уявлень про реальний стан речей у цiй справi.

Цю прогалину заповнили коментарi до офiцiйної доповiдi, наданi Комiтету ООН неурядовими правозахисними органiзацiями - "Мiжнародною амнiстiєю" та чотирма українськими органiзацiями (Харкiвською та Севастопольською правозахисними групами, Донецьким товаристом "Меморiал" та запорiзькою "Спiлкою захисту прав людини"). Головний висновок правозахисних органiзацiй - становище з дотриманням Україною Конвенцiї проти катувань вкрай незадовiльне, її порушення мають систематичний i масовий характер. Детально перераховано конкретнi претензiї. (1) Наведено багато конкретних прикладiв катувань та жорстокого поводження. Серед них загибель громадянина Польщi М. Шпаковича пiсля побиття мiлiцiонерами, загибель у Львiвському слiдчому iзоляторi СБУ Ю. Мозоли та багато iнших. У додатку до коментаря наведено 55 матерiали з українських газет з повiдомленнями про тортури та знущання у СIЗО, мiсцях позбавлення волi, армiї, багато з яких скiнчилися смертю або калiцтвом. (2) Часто умови ув'язнення в СIЗО дорiвнюють жорстокому та принизливому та принизливому поводженню. Iзолятори перелюдненi, в них знаходиться удвiчi бiльше ув'язнених, анiж мiсць. Не вистачає постiльної бiлизни, погiршується харчування, нормою стає дефiцит ваги в ув'язнених. Зросла захворюванiсть на туберкульоз та смертнiсть (так в ЗВП Донецької областi у 1996 р. - на 270%). (3) Найжорстокiшим й самим нелюдським покаранням є смертна кара. Україна вийшла на одне з перших мiсць у свiтi за кiлькiстю не лише винесених, але й виконаних смертних вирокiв. (4) Вiдносно затримання, арешту та ув'язнення дiють секретнi внутрiшнi акти та iнструкцiї, що суперечать мiжнародним нормам i угодам. Наприклад, дiє положення про те, що передачi харчiв та одягу для ув'язнених СIЗО приймаються лише вiд близьких родичiв. Адвокат допускається до пiдзахисного лише за дозволом слiдчого. За однiєю з найбiльш нелюдських iнструкцiй проводяться так званi "вiйськовi навчання" МВС, пiд час яких вiдпрацьовуються рукопашнi дiї на ув'язнених. За нефiцiйними даними, такi навчання проводилися майже в 20 колонiях. (5) Зiзнання, отриманi недозволеними методами, використовуються як докази. Суди не звертають уваги на вiдмовлення вiд зiзнань, коли звинувачений мотивує його застосуванням до нього недозволених методiв. (6) Держава не забезпечує адекватної реакцiї на повiдомлення про катування та неспроможна карати за них. Прокуратура, яка одночасно проводить слiдство й здiйснює за ним наглядовi функцiї, в принципi неспроможна об'єктивно розслiдувати випадки порушень прав людини. Вiдомi лише кiлька випадкiв, пов'язаних з недозволеними дiями пiд час слiдства, причому в бiльшостi з них виннi уникають покарання. В зв'язку з цим жертви катувань пiд час слiдства взагалi не звертаються зi скаргами. (7) Саме законодавство уможливлює катування. Положення Кримiнального та Кримiнально-процесуального кодексiв, прийнятих ще у радянську добу, дозволяють порушення прав затриманих (можливiсть затримувати пiдозрюваного на строк до трьох дiб, санкцiнування арештiв та обшукiв прокуратурою, а не судами i т. iн.). Цi норми протирiчать ст. 29 Конституцiї України, але зберiгаються протягом п'яти рокiв згiдно з "Перехiдними положеннями" Конституцiї. До того ж багато положень закону систематично порушуються на практицi (початок судового розгляду найпiзнiше за три тижнi пiсля оголошення обвинувачень, доступ адвоката вiд моменту затримання тощо). (8) Хоча Конвенцiя ООН проти катувань, будучи ратифiкована Україною, згiдно з Конституцiєю є частиною нацiонального законодавства, вона, як i iншi угоди з прав людини, не опублiкована в офiцiйних джерелах i тому не може застосовуватися судами. Iншою перешкодою для її застосування є вiдсутнiсть в українському законодавствi самого поняття катування та жорстокого або принижуючого гiднiсть поводження, що замiненi менш точними й визначеними термiнами. (9) Вiдсутня пiдготовка у галузi прав людини персоналу мiлiцiї, слiдчих органiв, мiсць позбавлення волi, зокрема їх ознайомлення з мiжнародними документами проти катувань. Як правило, вони не мають жодної уяви про цi документи, i порiвняння реалiй України з мiжнародними стандартами сприймають вкрай негативно.

Природно, що Комiтет ООН проти катувань традицiйно оцiнює стан речей бiльшою мiрою за матерiалами неурядових органiзацiй, нiж за офiцiйною доповiддю. У висновках i рекомендацiях Комiтету щодо України, попри їх дипломатичний стиль, виразно видно досить критичну оцiнку ситуацiї. Перш за все, висловлюється "стурбованiсть численними повiдомленнями неурядових органiзацiй про випадки катувань, про факти насильства, що застосовують посадовi особи в ходi попереднього слiдства, результатом якого є заподiяння страждань, тiлесних ушкоджень, iнколи пов'язаних зi смертю". Перелiк проблем, що викликає стурбованiсть, майже спiвпадає з наданим вище перелiком претензiй правозахисних органiзацiй. Комiтет висловив також докiр до офiцiйної доповiдi в зв'язку з недостатнiстю в нiй потрiбної iнформацiї. Перелiк рекомендацiй Комiтету досить довгий i змiстовний. Серед них: прийняття Україною нормативних актiв прямої дiї, що вiдповiдають нормам Конвенцiї проти катувань; прийняття нових Кримiнального та Кримiнально-процесуального кодексiв, що передбачають визначення катування як карної дiї та забезпечують право обвинувачуваного на захист на всiх стадiях кримiнального процесу; зменшення 18-мiсячного граничного строку утримання обвинувачуваного пiд вартою; радикальна реформа виправних закладiв; постiйний мораторiй на застосування смертної кари; якнайповнiше ознайомлення населення з основними положеннями Конвенцiї проти катувань, а також вивчення її правил i норм слiдчими й персоналом пенiтенцiарних установ.

Висновки й рекомендацiї Комiтету ООН стосуються в основному питань законодавства, оскiльки цей комiтет не має функцiй безпосереднього контролю ситуацiї у державi-учасницi. Такi функцiї передбачено Європейською Конвенцiєю про запобiгання катуванням, яка покладає їх на Європейський Комiтет з питань запобiгання катуванням. Європейський Комiтет має право iнспектувати будь-яке мiсце, в якому тримаються особи, позбавленi волi органом державної влади. Кожна країна-учасниця забезпечує Комiтету повну iнформацiю про мiсця, де утримуються особи, позбавленi волi, а також необмежений доступ до будь-якого такого мiсця. Згiдно з положеннями Конвенцiї, Україна стала вiдкритою для iнспекцiй Європейського Комiтету з 1 вересня 1997 р.

Лiтература
1. Довiдник з прав людини. - Українська правнича фундацiя. - К: Право, 1995. - 138 с.
2. Проти катувань. - Харкiвська правозахисна група; Упоряд. Є. Захаров. - Харкiв: Фолiо, 1997. - 200 с.













Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






bigmir)net TOP 100