Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


Патріотична археологія


25.05.04
Михайло Білецький

Відверто кажучи, почувши тему та склад учасників вчорашньої програми "Наголос", я поставився до неї скептично. Нагадаю: темою програми була Трипільська культура, а її учасниками - археолог доктор історичних наук Леонід Залізняк, директор Центру культурних досліджень Олександр Гриценко та народний депутат Іван Заєць.

І справді, чого можна чекати від такого жанру: дискусія фахівця з аматором? (Власне саме слово "дискусія" тут треба було б брати в лапки.) До чиїх аргументів у ній прислухається пересічна людина, для якої призначена програма і яка майже нічого не знає про проблему, приміром, я? Звичайно, перш за все до аргументів учасника дискусії, який цим займається професійно. Коли співбесідники висловлюють протилежні точки зору, виникає питання: а чому одну з них захищає не фахівець? Чи не тому, що серед фахівців її прихильників взагалі нема? (За словами Залізняка, саме так і є в нашому випадку.) І в такому разі яка її вартість?

З такими думками я почав дивитися програму. Але, переглянувши її, побачив, що дискусія була досить повчальною. Звичайно, вона не стала кроком у вирішенні проблем Трипільської культури. Але вона могла допомогти глядачам зрозуміти, чому за вирішення наукових проблем часто беруться люди шановані, але від відповідної науки далекі.

Нагадаю позиції сторін. Йдеться про розвинену Трипільську археологічну культуру, що існувала приблизно з VI до III тисячоліття до н. е. на великій території сучасного Правобережжя України.

Позиція Залізняка і, за його словами, практично всіх сучасних археологів зводиться до того, що цю культуру засновано народами, що прийшли в Україну з території Анатолії (сучасна Турція) через Трансільванію й Молдову; трипільці зробили великий внесок в етногенез і культуру українців, що сформувалися значно пізніше, але їх не можна вважати українцями, оскільки вони належать до іншого антропологічного типу.

Позиція Зайця, а також кількох інших народних депутатів (він посилається також на першовідкривача Трипільської культури у XIX ст. В. Хвойку): цю культуру заснували автохтонні народи, які були пращурами українців.

(Точки зору сторін відображені в текстах:

Л. Зализняк. О трипольцах, семитах и нардепах-трипольеведах // "Зеркало недели", 15 мая 2004 г.;

І. Заєць. Стан і перспективи досліджень, охорони та популяризації Трипільської цивілізації // "Трипільська цивілізація у спадщині України", Київ, Видавничий центр "Просвіта", 2003.)

Здавалося б, чисто наукова проблема. Кожну з цих позицій може бути доведено або спростовано науковими дослідженнями; і якщо цього аргументовано не зроблено, обидві вони мають право на існування.

Не мені як не фахівцю судити, наскільки однозначно доведено першу позицію. Але аргументи, якими депутат Заєць доводить другу, заслуговують на увагу.

Ось як Заєць критикує своїх опонентів. "Він (погляд опонентів - М. Б.) знеособлює місце, роль, значення Трипілля в історії сучасної України." "Не варто забувати й про колоніальний спадок нашої науки... Треба було підтяти, обрубати справжнє історичне коріння українців... Я закликаю всіх служити своєму народові, торувати дорогу істини і утверджувати правду." У ході самої програми Заєць вказав, якій меті має служити позиція, яку він захищає: "Українці хочуть посилити свою національну ідентичність, свою національну свідомість". Про те ж говорить у тій же збірці другий народний депутат Павло Мовчан: "Чи, може, ми, нарешті, відчувши дійсну історичну твердь, яку в нас упродовж тривалих віків вибивали з-під ніг, зрозуміли, що вона нам дасть опертя для нових життєвих парадигм...". А починається збірка з цікавого порівняння у передмові того ж Зайця: Греція та Італія базуються на культурі Давньої Греції та Риму; так і "справжнім найдавнішим фундаментом землеробської історико-культурної спадщини України виявилась хліборобська Трипільська культура".

Таким чином, народні депутати виходять з соціального замовлення, як вони його розуміють: для посилення національної свідомості Україні потрібні глибокі історичні корені. Тому Трипільська культура має бути, по-перше, максимально значущою для людства, по-друге, автохтонною, по-третє, генетично й культурно пов'язаною з сучасною Україною. Залишається тільки збудувати або вибрати наукову концепцію, яка задовольняє цим умовам.

Я не хочу сказати, що шановні депутати мислили так прямолінійно. Відповідні процеси відбувалися в їхній підсвідомості. Вони знали, яка концепція найбільш корисна, а далі починали в неї вірити, переконувати інших і в тій чи іншій формі ганьбити своїх опонентів як недостатніх патріотів.

Що б хотілося на це сказати?

Тільки те, що дуже небезпечно і контрпродуктивно так пов'язувати наукові проблеми з ідеологічними потребами. Небезпечно для самої науки, оскільки це суперечить її основній меті - пошуку істини - і ставить на місце наукових теорій міфи. Небезпечно для іміджу країни, оскільки такі міфи здатні викликати в її оточенні лише глузливу посмішку. І перш за все - небезпечно для суспільства, громадяни якого, звикнувши живитися міфами в одній галузі, втрачають ясність зору і в інших.












Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






bigmir)net TOP 100