Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


Протистояння владних інституцій перекриває партійну конкуренцію


03.07.08
[«Хрещатик»]

В оцінці стану української партійної системи варто враховувати як позитивні, так і негативні аспекти. З одного боку, очевидно, що протягом останніх років партійна складова політичної системи в Україні значно зміцнилася. У 90-х роках годі було уявити, щоб політичні партії формували уряди й значно впливали на вибори у структурах місцевого самоврядування. З іншого боку, всі ми бачимо, що формування багатопартійності натрапляє на багато проблем.

По-перше, в Україні партії часто-густо формуються за харизматичною, лідерською ознакою. Такі партії існують за принципом: є лідер — є партія, а якщо партія не має харизматичного лідера або якщо знецінилась його харизма, “популярність” — то припиняє існування і сама партія. Такі речі, звісно, не сприяють політичній стабільності. По-друге, вже сьогодні ми спостерігаємо спроби звести нанівець вплив партійної системи. У зв’язку з цим розвивають ідеї повернення до мажоритарної або змішаної виборчої системи, причому всіляко наголошують, що політичні партії в Україні недостатньо розвинені для того, щоб віддавати в їхні руки відповідальність за долю держави. По-третє, існують значні проблеми становлення вітчизняної партійної системи, пов’язані з ментальними хибами нашого політикуму. На відміну від інших посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи, в Україні становлення чіткої політичної відповідальності, в умовах якої було б зрозуміло, які саме політичні сили перебувають “біля керма” держави, а які в опозиції, відбувається з великими труднощами. Власне, такий собі “бізнесово-бюрократичний” менталітет представників правлячих кіл України завжди спонукав їх до того, щоб чітко не виявляти свою належність до влади або опозиції, діючи натомість відповідно до політичної ситуації. По-четверте, вітчизняні політичні діячі часто-густо намагаються конкурувати не стільки на рівні публічного протистояння партій і програм, скільки на рівні окремих державних інституцій.

Європейська політична практика останнього часу не знає настільки інтенсивного протистояння між центрами державної влади у боротьбі за перерозподіл повноважень. П’ятим недоліком нашої політичної ситуації є занадто слабкі ліві політичні сили. В умовах посилення ринкового капіталізму ліберальні еліти потребують сильної противаги, роль якої, за визначенням, мають виконувати ліві партії.

Із самого початку політичної реформи на заваді їй стоїть саме те, що у вітчизняному політикумі вкорінилися не стільки традиції цивілізованої конкуренції політичних сил, скільки — боротьба між певними інституціями та гілками влади за повноваження. В умовах, коли точаться виснажливі суперечки між Кабміном, Секретаріатом Президента і Верховною Радою за повноваження, конфлікт між публічними політичними силами відсувається на другий план, і через це ми не можемо чітко сказати, яка саме політична сила несе відповідальність за стан справ.












Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






bigmir)net TOP 100