Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


Валерій Димов, директор центру суспільно-інформаційних технологій «Форум», та Антон Фінько, політолог


17.11.09

Прайм-Ера Родео

Тема програми: Протистояння президента та прем’єра.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Сьогодні до нашої студії ми запросили директора центру суспільно-інформаційних технологій «Форум» Валерія Димова та політолога, експерта київського центру політичних досліджень і конфліктології Антона Фінько.

Сьогодні поговоримо про новий рівень протистояння президента та прем’єра, передвиборна боротьба між якими вже досягла такого емоційного накалу, що цієї середи прем’єр звинуватила главу держави в доведенні до смерті українців, хворих на грип, а Ющенко назвав Тимошенко бомжем і заявив, що згідно декларації, яку подала прем’єр, вона не здатна забезпечити навіть своє особисте майбутнє, а тому не може бути допущена до керівництва державою. Щоправда, глава держави визнав, що виступав занадто емоційно і не хотів образити пані Тимошенко, проте ця цитата була дуже швидко розтиражована Інтернет-виданнями і поки що залишається таким собі політичним хітом цього тижня.

Перше запитання в цьому контексті в мене буде таким: цей політичний пінг-понг, який має продовження, чим врешті-решт завершиться? Наскільки він впливатиме на життя держави на тлі кризи плюс не виділення чергового траншу МВФ, ситуації із захворюванням на грип а також наближенням нового року, під який в нас традиційно загострюється газове питання?

Антон ФІНЬКО: Ясна річ, що неузгодженість в діях різних структур держави під час кризи завдаватиме збитків економіці країни і посилюватиме кризу. Проте ця ситуація склалась аж ніяк не сьогодні, і те, що ми сьогодні спостерігаємо, є закономірним наслідком надзвичайно прикрого і облудного вибору, який Україна зробила під час так званого майдану.

Валерій ДИМОВ: Я не можу назвати вибір народу України прикрим і облудним, тому не там треба шукати витоки цього протистояння. Я хотів би сказати, що пінг-понг не дуже впливає на ситуацію в країні, народ вже давно звик жити поза тих владних структур і установ, і влада, яка вважає себе відірваною і позбавленою відповідальності перед народом, отримала народ, який вважає себе позбавленим від відповідальності перед владою, ототожнюючи, на жаль, владу з державою. Тому певною мірою ця політична фрустрація не на користь українському суспільству.

Що стосується того, що відбулося сезонне загострення політичного протистояння, то це закономірний процес: всі кандидати в президенти вийшли на фінішну пряму, тому фактично все це впливає і на риторику, і на особистісні стосунки і на те, що той самий МВФ не дає гроші українській державі, і це ставить економіку України в дуже загрозливу ситуацію.

Світлана ОРЛОВСЬКА: МВФ делікатно, але досить неоднозначно сказав, що поговоримо після президентських виборів. Якщо відкинути емоційний бік цієї ситуації і подивитися, що стало приводом для конфлікту цього разу, то це розбіжність позицій Ющенка і Тимошенко в питанні фінансування заходів по боротьбі з епідемією грипу. Ющенко, як відомо, цього вівторка призупинив дію постанови уряду про надання держгарантій по кредитах на суму 500 мільйонів доларів і 1,3 мільярда гривень, передбачених для закупівлі медичного обладнання. Крім того президент тривалий час ігнорував наполегливі заклики прем’єра підписати закон про виділення мільярда гривень на фінансування поточних антигрипозних заходів, і Тимошенко присвітила відкриту частину засідання уряду критиці президента, звинувативши його – увага – у саботажі медиків і штучному нагнітанні ситуації до рівня, що дозволяє йому оголосити надзвичайний стан. Ви сказали, що вони вийшли на фінішну пряму, але наскільки вона є фінішна? Оголошення надзвичайного стану в країні це мета дій президента, чи це прем’єр намагається створити таку ілюзію бажань президента, переклавши на нього відповідальність за стан справ в державі?

Валерій ДИМОВ: Це бажання не тільки прем’єра звинуватити президента, а й дуже багатьох. Це політ-технологічний такий момент. Тобто людина, яка уособлює державну владу, яка має низький рейтинг, то прив’язка всіх проблем до дій цієї людини є дуже потужним технологічним кроком і самою технологією. Тому звинувачувати президента будуть всі, починаючи від уряду і закінчуючи Тігіпко, який розповідає про головнокомандуючого військ. Звинувачення продовжуватимуться, і на превеликий жаль, народ вже давно каже, знаєте, як Меркуціо у Шекспіра «чума на оба ваших дома», тобто він вже махнув рукою і вважає, що всі однакові. Я не думаю, що уряд, або інші кандидати в президенти, звинувачуючи один одного, покращать ситуацію в українській державі.

Світлана ОРЛОВСЬКА: А щодо надзвичайного стану? Всі політики говорять, що немає підстав для надзвичайного стану, але те, що говорять, і те, що відбувається, це дві великих різниці. Це питання ще не знято з порідку денного, і як ви гадаєте, чи призведе це до надзвичайного стану, до відтермінування виборів чи ні?

Валерій ДИМОВ: Ну що мені гадати? Президент заявив, що нема підстав вводити надзвичайний стан.

Світлана ОРЛОВСЬКА: А якщо вони з’являться?

Валерій ДИМОВ: Якщо ви хочете від мене почути...

Світлана ОРЛОВСЬКА: Є бажання, щоб вони з’явилися?

Валерій ДИМОВ: Я не думаю, що вони є в президента, але на сьогоднішній день ситуація дійсно вигідна керівнику уряду, оскільки 21 область находиться на карантині, тобто ситуація щодо масових заходів, агітації від їхати до хати буде обмежена, і ми це прекрасно розуміємо, а прем’єр, який відповідно до його технології бореться з кризою, буде у всіх телевізорах показувати, як вона таміфлю розвантажує. Послідкуйте за риторикою премьєрки. Вона один день каже, що ситуація під контролем, тобто бере лаври собі, але на наступний день вона каже, що президент винний в тому, що люди гинуть від цієї хвороби, тобто ситуація не під контролем. Я не хочу захищати президента, але звинувачувати людину в том, що вона хоче щось зробити в той час, коли вона не хоче цього робити і публічно про це заявляє, я думаю, політично некоректно.

Антон ФІНЬКО: Я думаю, що ймовірність оголошення надзвичайного стану є надзвичайно низькою. Річ в тому, що на Банковій щодо цього не існує єдності, точаться суперечки, одне угруповання на чолі з Тарасюком, який нібито є сірим кардиналом виборчої кампанії президентської, буцімто заперечує такий сценарій, інше угруповання, яким керує Раїса Богатирьова, начебто намагається повстати в образі яструбів, які відстоюють надзвичайний сценарій. Для цього насправді немає підстав, до того ж всім добре відомо, що згідно з Конституцією та законодавством надзвичайний стан затверджується Верховною Радою, яка за будь-яких умов не дасть згоди на таку ініціативу.

Щодо звинувачень. Звісно, президентська сторона має підстави для різкої критики, особливо якщо ми подивимося на стан справ в реальному секторі: індекс виробництва за 9 місяців цього року до минулого становить лише 71%, що навіть в умовах кризи є карколомним зниженням. Проте і прем’єрська сторона має рацію, ставлячи в вину президенту непослідовність. Наприклад він каже, що не буде підписувати закон щодо виділення грошей на грип через те, що це під’юджуватиме й роз’ятрюватиме інфляцію, але водночас він готовий підписати закон про підвищення соцстандартів, який також критики звинувачують в тому, що він сприятиме інфляції. Тобто в цьому разі прем’єрська сторона має підстави звинувачувати президентську у подвійних стандартах. І тут Банкова більше керується якимись пристрасними емоціями, певною заздрістю, і для цього є підстави. Але проблема головна не в тому, як сперечаються ці політичні сили, всі до цього вже звикли, а в тому, чи триватиме в Україні політична криза після завершення виборів, якій поштовх дало вікопомне стояння на майдані.

Думаю, що Україна потрапила в смугу тривалої нестабільності, і одразу після завершення президентських виборів аж ніяк не розпочнеться етап такої суцільної гармонії. Багато що залежатиме від того, чи зможуть досягти компромісу БЮТ і ПР, однак ми бачили, як будь-які їхні домовленості торпедувалися в суспільстві, наприклад, щодо конституційного законопроекту. Ці домовленості піддавалися дуже жорсткій критиці, і в мене це викликає великі побоювання.

Валерій ДИМОВ: В мене зауваження і по змісту і по формі. «Торпедувалися в суспільстві» це не дуже коректний термін, я перепрошую, оскільки суспільство не торпедує, воно лише визначає легітимність того чи іншого акту. Те, що суспільство вважає справедливим, я не думаю, що ми можемо назвати це торпедуванням, оскільки про ті домовленості, про які ви сказали, суспільство півтора роки і не знало. А суспільство мусить знати, про що домовляються. Коли назовні вони звинувачували один одного а насправді під килимом домовлялися, то я думаю, що оця полоса нестабільності почалась як раз з 2 вересня. Це дефолт української політичної біржі, коли одна частина коаліції, тобто БЮТ, яка вже півроку за визнанням їхніх головних спікерів – того ж самого Портнова і Томенка, вела переговори з ПР. Тому, коли 2 вересня, будучи частиною коаліції два тижня голосували разом з ПР, фактично поставивши перед фактом українське суспільство, це було, на мою думку, якоюсь макьявельщиною, і це не відповідає тому баченню влади, яке мало українське суспільство.

Щодо змісту, я б хотів сказати, що вищий адміністративний суд України він вже не хоче брати участь, випереджає ситуацію, він не хоче зараз брати на себе ті повноваження, які колись взяв на себе верховний суд України, і бути третейським суддею в цій невизначеності після вибрів 17 січня і другого туру. Що стосується взаємовідносин в середині влади та між владою і опозицією, я б все ж таки хотів, щоб українська влада зрозуміла, що народ має знати про їхні домовленості і припинила цей пінг-понг, і за той час, який залишився до виборів, схаменулась і побачила, що треба робити. Політично я президента розумію: він завжди казав, що в Україні ситуація складається такими чином, і коли він підписував бюджет 2009 року, то було зобов’язання уряду в березні цей бюджет переглянути, і та ж сама Росія робила секвестр, збільшувала дефіцит бюджету, шукала джерела надходжень, а Україна вважала, що можна просто так ходити по супермаркету, забуваючи, що каса на виході.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Я хочу, щоб слухачі зрозуміли щодо третейського суду: вищий адміністративний суд зупиняє свою роботу через відсутність фінансування і нагадує, що саме під час виборів виступатиме в якості суду першої і останньої інстанції у випадку оскарження результатів.

Антон ФІНЬКО: Варто розуміти, що конфлікти між президентом і прем’єром часом трапляються і в інших країнах, зокрема європейських. Наприклад, сьогодні ми спостерігаємо в Болгарії конфлікт між новим прем’єром Борисовим та президентом Пирвановим. Нещодавно був конфлікт в Польщі між такою дещо дивною постаттю європейського політикуму як президент Качинський та прем’єром Туском. В цих країнах є здебільшого усталена політична модель. В чому наша проблема? Проблема в тому, що завершаться вибори, і ясна річ, президент, апелюючи до того, що в нього загальнонародний мандат, намагатиметься під себе сформувати наново вертикаль влади, а це, ясна річ, дасть привід для нових парламентських виборів, а як радикальний варіант – до спроби скасувати політреформу 2004 року, а це вже викличе надзвичайне збурення в політичній системі, протистояння. Тобто в нас проблема неусталеності конституційної моделі.

Для цього також є свої причини і підстави. В нас поки що слабкі політичні сили і інституційні політичні партії, тому що те, що НУ орієнтувалась на вождя, на Ющенка, БЮТ також є вождиською силою, і саме така вождиська, цезаристська орієнтація наших виборців є насправді причиною цієї кризи. Люди звикли до того, що є сильна постать, яка має розв’язати їхні проблеми. Ми бачимо, що сьогодні чимало кандидатів, знаючи, що президентська посада нездатна розв’язати всі проблеми в суспільстві, на цьому грають: той же Тігіпко підкреслює, що він такий сильний лідер, що розв’яже всі економічні проблеми; Яценюк пропонує програму, яка призначена не для президента, тому що президент в Україні не відповідає за соціально-економічну політику.

Щодо суду, то це перша ластівка, хоча знову ж таки повторюю, що проблема нашого суспільства в тому, що люди, коли роблять політичний вибір, часто-густо керуються не етикою відповідальності, тобто зважають не на наслідки своїх дій, а на етику переконання. Оце «свободи не спинити!», «Ющенко так!», тобто люди в 2004 році керувалися саме етикою переконання – ми мусимо так робити і ніяк інше. Якби вони керувалися етикою відповідальності, то сьогодні в країні не сталося б того, що сталося. В Україні сьогодні геть розлагоджена вся політична система, фактично припинили існування, як боєздатна система, збройні сили, ми бачимо кризу в судовій системі, чим і викликана ця заява адміністративного суду. Це частина розбалансування і дестабілізації політичної системи, як наслідок хибного вибору нації наприкінці 2004 року - вибору емоційного, а не раціонального.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Пане Валерію, я вже бачу, що ви не згодні з паном Фіньком щодо виборів 2004 року.

Валерій ДИМОВ: Ні, це не я не згоден, я перепрошую, це народ не погодився. Я не можу сказати, що люди, які обрали президента, мусять сказати, що їх вибір був хибним. І до речі, якщо брати не емоції, а політологію, експертний аналіз, то і наступні парламентські вибори і позачергові парламентські вибори показали, що більша підтримка все ж таки за тими «свободу не спинити» і за тим вибором, який народ зробив в 2004 році. Тому не нам оцінювати в даному випадку народ. Я думаю, що люди більш спроможні нас оцінити, ніж ми їх.

Що стосується тих програм, про які кажуть сьогодні кандидати в президенти, то я хотів би сказати, що такий лідер як…

Світлана ОРЛОВСЬКА: Їх взагалі 18, які хочуть поборотися за крісло Ющенка.

Валерій ДИМОВ: Так, але, наприклад, Янукович сказав, що він зробить населення України чисельним, в 50 мільйонів. Я не знаю, чи це свідчить про якісь над-таланти керівника ПР, але думаю, це точно виходить за межі його повноважень.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Я хочу, щоб ви висловили свою думку з приводу того, хто виграє від цього. От представники фракції БЮТ вважають, що нинішній президент України своїм спадкоємцем бачить лідера ПР Януковича, і відмова Ющенка підтримувати главу уряду пояснюється насамперед фактором людських заздрощів. Це сказав бютівець Володимир Філенко.

Антон ФІНЬКО: Так, це в нас така трохи комічна ситуація. Ясна річ, що від суперечок між Ющенком і Тимошенко виграє третя сила, в даному разі Янукович, це очевидно. Мушу сказати, що напередодні отих вікопомних майданних подій один з найвпливовіших і найавторитетніших у світі аналітичних центр “Стратфор” зробив такий висновок: Ющенко може прийти до влади лише в тому разі, якщо він буде енергійно підтриманий Тимошенко, це тандем. Проте роль Ющенка насправді в українській політиці це - була роль керівника опозиції, який знай собі їздить на Захід, виступає з лекціями і критикує режим Януковича. Саме Тимошенко втрутилась в перебіг подій і зробила ситуацію геть інакшою. А сьогодні виявляється, що ситуація була спрямована на те, щоб існував тандем Януковича і Ющенка – Янукович мав стати президентом, а Ющенко на весь світ критикував цей “злочинний режим” і грав би роль лиця української опозиції і переговорах з Заходом. Тимошенко зруйнувала цю схему, і ми сьогодні спостерігаємо за наслідками цієї ситуації.

Валерій ДИМОВ: Ну, ми всі знаємо, хто завжди кричить голосніше «тримай злодія». Тому вся наша політична практика ті, хто звинувачує свого політичного візаві в якихось там змовах, сам в той час змовляється. Тому це до представника БЮТ запитання. Щодо того хто виграє, звісно, завжди виграє третя сила, я з цим погоджуюсь. Я вже згадував сьогодні шекспірівських Монтеккі та Капулетті, але вибачте, Янукович ніяк не тягне на князя Верони.

Що стосується етики переконання і етики відповідальності, то в даному випадку я хотів би нагадати, що завжди опозиція переконує в тому, що вона, коли прийде до влади, зможе щось зробити правильніше, а приходячи до влади, вона скоріше керується етикою безвідповідальності і забуває про те, що обіцяла. Ця політична риторика повертається в якості бумеранга: хочу нагадати, що Азаров, який сьогодні так критикує уряд Тимошенко, колись отримав прізвисько «да пошли вы», тому що в той момент, коли обговорювався проект бюджету на 2007 рік, коли тодішня опозиція говорила про те, що треба збільшувати соціальні видатки, що це відповідає рішенню конституційного суду, бо не можна обмежувати громадян, то він сказав, що це бюджет не соціальний, а інвестиційний, і сказав «да пошли вы с вашими социальными видатками».

Світлана ОРЛОВСЬКА: Пане Валерію, ось ви сказали, що хтось на когось не тягне, згадуючи Шекспіра, але все ж таки якщо в даній ситуації виграє третя сторона, то яка?

Валерій ДИМОВ: Я вже сказав, я ж сказав, що він просто не тягне.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Але виграє?

Валерій ДИМОВ: Вже два рази людина була прем’єр-міністром і нічого не робила.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Наступний тиждень буде парламентським, депутати будуть засідати, прийматимуть рішення. Президент вже сказав, що пропонує розпочати роботу парламенту з того, щоб вирішити фінансування армії. Звичайно розглядатимуть питання щодо мільярду, президент виконає свою обіцянку і заветує цей закон. Тобто дуже багато інформації. Як буде тривати робота в цьому бермудському трикутнику – парламент-президент-прем’єр.

Валерій ДИМОВ: Я думаю, те, про що вже заявили фігуранти цього трикутнику, показує, що всі будуть намагатися розказувати людям, що вони намагаються вирішувати людські питання, а самі будуть дбати про той порядок денний, який стоїть перед ними – всі кандидати в президенти будуть вирішувати свої питання в цьому трикутнику. Мені, як людині, яка займається технологіями, це буде цікаво, але як людина, яка займається змістом політики, я б звернув увагу на діяльність тих сил, які не йдуть на президентські вибори.

Антон ФІНЬКО: Ну, думаю, що тиждень не буде результативним, точитиметься вкрай напружена політична боротьба, можливі нові блокування, боротьба за бюджет тощо. А уряд зосереджуватиметься насамперед на діалозі з МВФ, бо саме це, а не відносини з парламентом зараз головне. Треба віднайти кошти, щоб розплачуватися за газ і виконувати соціальні зобов’язання.

СЛУХАЧ: Доброго ранку. От ці політологи настроюють населення на те, що буде або-або. Не буде ні Тимошенко, ні Януковича, ні Ющенка в другому турі. Може бути таке, що буде Симоненко і Тягнибок. Сьогодні опускають таких людей, тому що це таке завдання в політологів розкрутити тих, котрих люди вже ненавидять. Їх ніхто не вибере, і все те, що ви говорите, це все коту під хвіст.

Валерій ДИМОВ: Я тут не покликаний когось переконувати або за когось агітувати, і тим більше когось опускати, як сказав слухач. Я просто не думаю, що Симоненко з Тягнибоком вийдуть і кажу, що думаю. А в чому є раціональне зерно, я вже сказав, що треба звернути увагу на ті політичні сили і тих людей, які не йдуть зараз на президентські вибори. Треба дивитися і готуватися до того, яка буде Україна після двох прем’єрів – Януковича і Тимошенко, після цього двічі спікера Литвина, треба дивитися, якою буде Україна після того, як ця піна спаде.

Антон ФІНЬКО: Існують об’єктивні дані соцопитувань. Вони свідчать…

Світлана ОРЛОВСЬКА: Наскільки вони об’єктивні?

Антон ФІНЬКО: Якщо декілька міжнародних центрів, які мають міжнародні сертифікати і працюють не тільки за внутрішніми, а й за зовнішніми замовленнями, свідчать про такий стан речей, то тут бути незадоволеним це все рівно, що нарікати на градусник, який показує вашу температуру. Що є, то і є. Ясна річ, всіляке буває. Буває, що настрої змінюються карколомно в останню мить, і соцопитування іноді помиляються. Однак не має рації наш слухач. Щодо Симоненка, він мав шанс в 99-му році, і взагалі я вважаю, що країна потребує сильної політичної лівої сили. Але йому тоді не вдалося розвіяти великі побоювання, що існують щодо КПУ серед значної частини виборців. Саме тому він програв Кучмі.

СЛУХАЧКА: Я киянка. З приводу нераціонального вибору в 2004-2005 роках. Якщо пани поїдуть в Ірпінь або в Бучу і роз просять місцевих жителів, то вони вам розкажуть, що під час виборів в Бучі стояв состав з донецькими, а між Ірпенем і Романівкою в романівському лісі стояли танки. Коли я про це дізналася, я пішла на майдан. Якщо ви пригадаєте, на київський вокзал одна політична сила кого привезла, пам’ятаєте, як кричали «выходи, подлый трус»? То чи був раціональним мій вибір, коли я голосувала проти цієї сили? Щодо соціології. Ви нам показуєте про соціологічні дані серед убогих і сірих. А чи можете ви нам показати рейтинги політиків серед аналітиків і інтелектуальних людей?

Антон ФІНЬКО: Мушу вам сказати прикрі і неприємні речі: політолог, так само як і лікар мусить іноді говорити речі, які не подобаються пацієнту чи громадянину. Ви помилилися з тим вибором. В 2004 році казали також і про російський спецназ, який нібито перебував в Ірпені, і все це виявилось вигадкою. Я дуже далекий від ідеалізації пана Януковича. За багатьма параметрами політична сила, яку він представляє, викликає в мене чимало нарікань. Однак я хочу сказати, що його виборці керувалися дуже простим міркуванням: вони знали, що цей керівник худо-бідно збереже стабільність в суспільстві і роботу підприємств. От саме цього в нас сьогодні і немає. В нас розлагоджена політична система і в нас спостерігається найбільше в Європі падіння ВВП в умовах економічної кризи, яке не можна пояснити лише світовою кризою. Коли ви берете участь в голосуванні, ви несете відповідальність за свій вибір. Це неприємні речі, і ви маєте розуміти, що є і ваша частка відповідальності за ту кризу, яку ми зараз обговорюємо.

Валерій ДИМОВ: Ну, я б хотів сказати, що і лікарі помиляються.

Світлана ОРЛОВСЬКА: А ще інколи беруть хабарі.

Валерій ДИМОВ: Погоджуюсь. Тому в нас система МОЗ досі не реформована, і ми маємо те що маємо в ситуації з лікарями. Я сам уродженець міста Миколаїв, я знаю, яка ситуація була на Півдні України. І хочу сказати шановній слухачці, що її вибір залишається її вибором, і в тих умовах, за якими вона в 2004 році вийшла на майдан, і умови сьогоднішні є продовженням майдану, і ця передача також є тим майданом, і я не думаю, що шановний колега мав би такі можливості за інших розкладів. Принаймні я точно не мав би.

СЛУХАЧКА: Доброго ранку, це пані Марія зі Львова. Я хочу сказати політологам, що в нас ліві і праві сили це одне і те ж саме, тому що в нас все зав’язано на великому капіталі. Український народ пограбований як ніхто у світі, але справа в тому, що тих злодіїв злодіями не назвеш, і ми бачимо, що вони знову лізуть на верхи. Народу треба подумати, як себе убезпечити, щоб нас не грабували, бо ми знаємо, що є ота притча про Лазаря, який сидів коло господаря, який кожен день бенкетував. Так само і народ, як Лазар, дивиться, як бенкетують можновладці, тисячі за день викидають, але немає 600 гривень заплатити людині за місяць.

Антон ФІНЬКО: Я думаю, що слухачка має цілковиту рацію. Проблема в тому, що вся українська еліта, цілковита більшість Верховної Ради, за винятком невеличкої групи депутатів, представляє одну суспільну верству. В нас дуже значний тиск бізнесу і бюрократії в політиці, і не існує противаги цим силам з боку пересічних виборців, не існує такої політичної сили, яка б репрезентувала би інтереси найманих працівників.

Валерій ДИМОВ: Абсолютно погоджуюсь і зі слухачкою, і з колегою. Єдине, що хочу сказати, все те, що називалося діалогом між ПР і БЮТ, який мій колега обстоював, це і була змова між двома олігархічними силами, між тими, хто відстоює права експортерів і імпортерів. Вони закрили владу від народу і хотіли лишити народ можливості впливати на владу протягом найближчих 15 років. А слухачці ще скажу, що якщо ви вже згадали притчу, то є і інша, яка закінчується словами Христа – много званных, да мало избранных». Тобто ми багато кого покликали, але насправді серед них дуже мало людей, які відстоюють інтереси українських громадян.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Коли кількість негативу зашкалює, в людей вимикається захисна реакція – зростає кількість ідіотів в класичному розумінні, бо так в Давній Греції називали тих, хто не брав участі в суспільному житті і не ходив на вибори. Чи не розвернеться ситуація таким чином в Україні, і чи не виникає у вас бажання долучитися до цієї когорти?

Валерій ДИМОВ: Хочу сказати, що в Давній Греції людина, яка називалася ідіотом і не ходила на вибори, це була та людина, яку не брали на агору, яка не могла вести власне господарство. Тобто якщо ти не можеш навести лад у себе, ти не маєш права вирішувати якісь громадські суспільні питання. Я не думаю, що нам варто брати участь в якихось політичних кампаніях, бо мені простіше за освітою брати на себе відповідальність за свої слова, а не відстоювати права тих політичних сил, тим більше олігархів.

Антон ФІНЬКО: Дані опитувань свідчать про те, що більшість людей прийде голосувати. Голосувати варто, потрібно, хоч законодавство і не визначає це як громадський обов’язок. Однак керуватися треба не емоціями, а розумом.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Дякую вам, шановні гості.












Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






bigmir)net TOP 100