Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


Слотердайк проти цинізму розуму1


    16.08.04

    Антон Фінько, Олексій Волін

    "Людина має не право, а обов’язок сказати щось, а не тільки про щось" Микола Бердяєв

    "НГ+" намагається постійно знайомити своїх читачів із видатними постатями соціал-демократії та - ширше -демократичного лівого руху в цілому. Сьогодні ми хочемо розповісти про одного із найвпливовіших і водночас - найпровакативніших філософів Європи Петера Слотердайка, якому 26 червня виповнилося 57 років.

    - Професор естетики і філософії школи дизайну в Карлсруе метеором увірвався у світ політичної філософії, коли у 1983 році опублікував свою роботу "Критика цинічного розуму", - розповідає політолог, експерт Київського центру політичних досліджень і конфліктології Антон ФІНЬКО. - У 2002 році книга була перекладена Андрієм Богачовим на українську мову, що сприяло розширенню впливу ідей Слотердайка в Україні. Слотердайк є визначним представником надто модного зараз постмодернізму. При цьому в "Критиці цинічного розуму" він з лівих, "анархолібертарних" позицій критикує Просвітництво та його лозунг, котрий взяла на озброєння "традиційна" соціал-демократія: "Знання - це влада"(яке ми знаємо дещо в іншій версії: "Знання - це сила").

    Як на мій розсуд, найбільш адекватна інтерпретація "Критики цинічного розуму" дана у "Віснику" Петербурзької організації Соціал-демократичної партії Росії: "Задум "Критики" - простежити історію Просвітництва... і, головне, історію сучасного продукту його деградації - цинізму. Цинізм, за Слотердайком,... це "просвітчена хибна свідомість", а простіше кажучи -...розірваність між тим, що я знаю про світ (адже вже повністю просвітчений) і тим, що роблю в ньому (тобто, цинічно продовжую грати за нав’язаними мені владою правилами). І, кидаючи виклик цинізму, Слотердайк протиставляє йому кінізм, тобто зухвале ігнорування серйозності та влади, інтелектуальну незалежність і радісну "біофілію" незважаючи на все".

    Він протиставляє серйозності буржуазного суспільства сатиру Діогена та Швейка. Виступаючи проти дистанції між теорією і практикою, проти поєднання цинізму засобів із моралізмом цілей, Слотердайк критикує традиційний прагматизм політики європейських соціал-демократів. Адже вони завжди вважали, що між високими ідеалами і політичною практикою завжди існує розрив. (Віллі Брант свого часу порівняв соціалізм із горизонтом, до якого треба прагнути дійти, але реально зробити це неможливо. Але, врешті, Слотердайковий кінізм також нагадує постійний пошук горизонту: "...залишити для тваринного природне - не перебільшене, але гідне місце" - Ред.).

    Як фахівець культур політичної ситуації Веймарської доби, Слотердайк дійшов висновку, що у Німеччині 1919 року була не комуністична революція, а виступ соціал-демократично налаштованих робітничих мас, придушена Ф.Ебертом та Г.Носке. Слотердайк відзначає, що "хибна розумність" політики соціал-демократичних діячів на кшталт Носке ("хтось же має бути кривавим собакою") перешкодила тому, що визрівало в Німеччині - соціал-демократичній революції і далі уторувало шлях у події 1933 року.

    Він також критикує традиційних лівих за те, що вони не допомогли робітникам подолати "почуття пролетарської меншовартості", не створили у них "гордості Я", щоб "маніфестувати себе й витримувати погляд з боку суспільства". "Соціалізм здогадався", пише він, про зв’язок між нарцисичним задоволенням від влади та наявністю "політичної, владної сили". Водночас ліві політики не змогли перейняти в аристократії та буржуазної культури задоволення від творчого життя. Наймана ж індустріальна праця творить абстрактну цінність, стоячи на заваді реального нарцизму пролетарів, з якого тільки і може "постати культурна гегемонія людей виробництва".

    До критики німецької соціал-демократії Слотердайком можна, на мій погляд, ставитись вельми критично, але в будь-якому разі - без особливих нервових реакцій. По-перше, хоча, на мій погляд, соціал-демократія є найкращою, найгуманнішою і найдемократичнішою з усіх політичних течій, вона в своїй історії не позбавлена помилок і прикрих моментів, що сама, врешті, і визнає. А по-друге - це критика зацікавленої людини, яка переживає щодо негативних, як на її думку, процесів у демократичній лівиці.

    (Слотердайк жорстко критикує суспільства "реального соціалізму". "Марксистський фунціоналізм... використовує, модернізуючи обман, істинні моменти соціалістичного вчення як новий ідеологічний засіб стримування.... соціалізм, який раніше був мовою надії, перетворився на ідеологічну стіну, за якою зникає надія і перспектива", - говорить він і каже, що "у структурному плані, східні партійні диктатури являють собою рай західного консерватизму". Слотердайк також відзначає, що "майже в усьому світі політичне програмування Я робітника в сенсі ідеології не мало успіху", робітничий рух був зорієнтований передовсім на "підвищення заробітної плати, соціальний захист, шанси на участь у перерозподілі багатств". "Аполітичний реалізм не так то й легко ошукати", - відзначає Слотердайк. "Недовіра - це мудрість скривджених", - говорить він пізніше).

    - Попри критику, Слотердайк (до речі, як і його опонент Юрген Габермас, який критикує постмодернізм, обстоює ідеали Просвітництва і який 1998 року разом з Гюнтером Грассом агітував за перемогу соціал-демократії на сайті СДПН) підтримав політику канцлера ФРН соціал-демократа Герхарда Шрьодера щодо війни в Іраку. Будучи кініком, він критикує війну в Іракові і мілітаризм в цілому як джерело "девіталізації", знищення життя. У статті в "Frankfurter Allgemeine Zeitung" Слотердайк підтримує відхід "старої" Європи від "героїчної культури". "Непорушна віра в насильство як політичний метод застаріла і виглядає якраз, як "герої на кшталт Рамсфельда та Буша".

    У Паноптикумі циніків Слотердайк описує образ Великого Інквізитора із "Братів Карамазових" Достоєвського. "Але ми скажемо, що слухаємо тебе і пануємо в ім’я твоє, - каже Інквізитор Ісусу Христу, який повернувся на землю. - Ми їх обдуримо знову, бо тебе вже не пустимо до себе. В омані цій і буде наше страждання, бо ми мусимо брехати". Омана, звичайно, заради блага, оскільки "людина створена кволішою й нижчою, ніж ти про неї думав". Оживи сьогодні статуя Свободи, американські неоконсерватори повелися б з нею ще більш цинічно, ніж Великий Інквізитор. "Розрахунок на те, що незахідні країни самі засвоять норми вільного ринку та демократії, були наївними. Америка зобов’язана після перемоги у "холодній війні" довести до кінця свою історичну місію провідника свободи та прогресу, щоб встановити світовий порядок на базі цінностей необмеженого ринку й американського способу життя". Це цитата з книги "Кінець злу: як перемогти війні з терором" (2004) голови пентагонівської Ради з питань оборонної політики, "жорсткого реаліста" Річарда Перла та колишнього президентського спічрайтера Девіда Фрума, автора "осі ненависті", що пізніше переросла у "вісь зла":

    - Дискусія Габермаса зі Слотердайком - це дискусія двох напрямків у лівому русі, що, насправді, сягає корінням дуже давніх часів: між аскетично-квазірелігійною школою і кінічною, яка прославляє все природнє, життєве, - говорить Антон Фінько. - Слотердайк критикує ідеалізм, моралізм Просвітництва, продовжувачем якого є Габермас. Підтримуючи традицію кінізму, Слотердайк виступає за те, щоб життя було позбавлено умовностей, штучних ускладнень.

    Але критикуючи просвітницький проект, який, за його словами, породив лібералізм та соціалізм, що розгалужився на комунізм, соціал-демократію та анархізм, Слотердайк, насправді, прагне надати Просвітництву шанс на життя. "Під знаком критики цинічного розуму Просвітництво може поновити свої шанси й залишитися вірним своєму посутньому проекту - змінювати буття за допомогою свідомості".



    1 Розширена версія публікації у "НГ+"












    Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
    Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

    При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






    bigmir)net TOP 100