Основним фактором розвитку чорного рейдерства в Україні у 2014 – 2020 роках було поступове зниження темпів приватизації, перш за все, великої. Цей процес почав активно розвиватися з 2014 року. Завершення приватизації як масштабного соціально-економічного проекту трансформації державної власності спочатку покладалося Урядом на 2014 рік, потім – на 2015 рік. Проте досить швидка приватизація в останні роки значно уповільнилася, що призвело до невиконання планів приватизації, значного зменшення кількості приватизованих об’єктів та зниження надходжень до бюджету від приватизації. Про це, зокрема, свідчать дані Фонду державного майна України.
У 2013 році кількість об’єктів, що змінили державну форму власності, складала 166 і в порівнянні з 2000 роком зменшилась більш ніж в 10 разів, комунальної, відповідно, 990 об’єктів (зменшення майже в 4 рази).
Уповільнення процесу приватизації значною мірою було пов’язане з дією неекономічних факторів, загостренням політичної ситуації в країні. У зв’язку з цим наміри прискорити процес приватизації та завершити її в 2014–2015 роках, а також підвищити її роль в поповненні доходів державного бюджету, не могли бути реалізовані. В 2014 р. велика приватизація практично зупинилася, у приватну власність переходили переважно невеликі об’єкти групи А.
Значно погіршилася ситуація з надходженням коштів до державного бюджету. Зростання дефіциту зведеного бюджету, скорочення зовнішніх та внутрішніх інвестицій, значні складнощі для виходу на ринки запозичень зменшує потенційні можливості Уряду щодо отримання фінансування на ринкових умовах.
На тлі виникнення серйозних проблем з наповненням бюджету, необхідністю обслуговування значних державних боргів, в тому числі зовнішніх, загостренням проблем із залучення іноземних інвестицій та кредитів, збільшення доходів від приватизації може частково вирішити проблему збалансування бюджету. Проте офіційна зупинка великої приватизації у квітні 2020 року унеможливлює це.
Оскільки основною причиною поширення чорного рейдерства є проблеми з недостатнім захистом права власності, гальмування, а потім і повна зупинка процесу великої приватизації призвела до вкрай негативних процесів в розвитку несумлінних захоплень.
Незважаючи на широко поширені уявлення, процес приватизації не закінчується з переходом права власності з державної форми у недержавну, або частково недержавну. Наступний етап – це підвищення «зрілості» приватної або приватно-державної власності, ключовим елементом якої є захист права власності, який підриває основу для чорного рейдерства.
Цей процес в Україні розвивається занадто повільно і ще дуже далекий від свого завершення. Саме цим пояснюється те, що чорне рейдерство фактично зберігає свої позиції. Спроби обмежити або навіть подолати його після приходу до влади президента В.Зеленського пов’язані, перш за все, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» №1056-1 від 06.09.2019.
Цей закон був покликаний, перш за все, подолати одну з ключових причин недостатнього захисту права власності в Україні – деформацію системи реєстрації права власності, зокрема, маніпуляції з реєстрами.
В законі передбачено обмеження щодо одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав, зокрема, коли виникнення, перехід, зміна або припинення прав та обтяжень здійснюється із відкладальною умовою; можливість доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав у разі його тимчасового блокування або анулювання доступу до реєстру в режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності; покладення на державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань обов’язку перевіряти дійсність довіреності, справжність судового рішення за даними Єдиного державного реєстру судових рішень.
Безумовно, цей закон створює передумови для подолання масових рейдерських порушень в сфері реєстраційної діяльності і буде сприяти підвищення рівня захисту прав власності в Україні. Та проблема чорного рейдерства не зводиться лише до цієї сфери.
Існує ще цілий арсенал форм рейдерських атак: підроблення документів, підкуп силових структур, шантаж, психологічний тиск і навіть прямий примус до зміни власників. Ініціатором рейдерського захоплення можуть виступати недобросовісні партнери, комерційні банки, правоохоронні органи. Чисельні проблеми чорного рейдерства не можуть біти вирішені однім законодавчим актом, потрібно створювати правову систему протидії йому.
Великиі надії покладалися на створений в грудні 2019 року Офіс протидії рейдерству. «Це так званий маленький адміністративний суд. Кожна людина, чиї права власності порушено, може сюди звернутися. Мін’юст зробив надзвичайну роботу. Наше завдання — максимально захистити право власності людини. Реагуватимемо миттєво», — у своєму Telegram-каналі заявив колишній прем’єр-міністр О. Гончарук. При відкритті Офісу він також сказав, що станом на сьогодні припинилося системне рейдерство.
Діючий Міністр юстиції Д. Малюська також стверджував, що в Україні вже не діють групи, які займаються рейдерством, хоча іноді трапляються поодинокі випадки. Проте вже 23 березня він заявив, що кількість спроб рейдерства через внесення змін до державних реєстрів за час карантину зросла майже у 16 разів.
«Маємо перший сплеск корпоративного мародерства (воно ж рейдерство під час карантину). Почалися відверті та примітивні атаки, окремі зміни вносили до реєстрів навіть без завантаження будь-яких документів. За останній тиждень такого нахабства сталося майже стільки ж, скільки за чотири місяці минулого року», — написав міністр у Facebook. В даному випадку Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» №1056-1 від 06.09.2019 р. не спрацював.
Чорне рейдерство – це складна комплексна проблема, яка не може бути вирішена за 2 – 3 місяці, як вважав колишній прем’єр О.Гончарук. І її вирішення залишається для України настільки ж актуальним, як і 20, і 10 років тому.