Тіньова економіка та чорне рейдерство

На розвал державної економіки, у 1991 – 1993 роках, а після цього – на формування бюрократично–олігархічного капіталізму та замкненої на виконанні інтересів бюрократії та олігархів державної машини підприємства та громадяни України відповіли формуванням тіньової економіки, масштаби якої вражають.

Офіційні оцінки, які свідчать про зниження її питомої ваги у створенні ВВП України в останні роки, великої довіри не викликають. Скоріш за все, найбільш повно відображають реальну ситуацію альтернативні оцінки, згідно з якими її питома вага в створенні реального ВВП складає 50% і більше та суттєво не змінилася з 90-х років минулого століття.

Поширенню тіньової економіки сприяла й політична та економічна криза 2014 – 2016 років, яка, після деякої нетривалої стабілізації у 2017 – 2019 роках знов змінилася економічним падінням у 2020 році. Значною мірою пов’язаним з епідемією коронавірусу і ще більше – з вкрай недолугими мірами по її подоланню, з непрофесійними карантинними заходами.

Під тіньовою економікою слід розуміти:

• приховане виробництво товарів та послуг, тобто законну діяльність офіційно зареєстрованих суб’єктів підприємництва, що приховується від держави, як правило, з метою мінімізації фіскального навантаження;
• неформальну, неофіційну діяльність незареєстрованих суб’єктів господарювання; працю в домашніх господарствах для забезпечення зайнятості й доходу;
• нелегальну економіку: хабарі, шахрайство, рекет, контрабанда, примусове відчуження власності та підприємств, проституцію, гральний бізнес, торгівлю наркотиками та іншу кримінальну діяльність, пов’язану з насильницьким перерозподілом доходів, виробництва, прав власності, виробництвом та збутом заборонених законом продуктів та послуг.

Хоча всі види тіньової економіки створюють підстави для чорного рейдерства, безумовно, основну роль в його поширенні відіграють дії, пов’язані з криміналом. В Україні непоодинокі випадки, коли відбуваються навіть примусові захоплення підприємств, нерідко при участі силових структур або з «прикриттям» з їхнього боку.

Згідно з інформацією колишнього міністра фінансів, а зараз – радника прем’єр-міністра України І.Уманського, втрати державних доходів тільки від схем на митниці сягають багатьох млрд гривень навіть не за рік, а за місяць.

«Контрабанда, або частково замкнута на схеми, або просто виключно операції з готівкою, які без доступу до баз даних порахувати поки не можливо. І це і є поки єдине уточнення – мова йде про близько 10 млрд грн в місяць усереднено втрат доходів держбюджету», – зазначив він. А є ще багатомільярдні втрати від податкових зловживань.

Значною мірою вкрадені у держави кошти використовуються саме для здійснення операцій, пов’язаних з чорним рейдерством.

Між тим, технологічно вивести економіку «з тіні», і, тим самим, звузити базу для чорного рейдерства в Україні можливо. Для цього потрібно зменшити до прийнятного з точки зору можливостей економіки рівня державного споживання та радикально зменшити податковий тиск на бізнес.

Проте на такі дії на наважився жодний з діючих в останні роки урядів. Більш того, постійно йде мова про необхідність скасування спрощеної системи оподаткування для малого та середнього бізнесу, приймаються заходи з посилення фіскального тиску, зокрема, на металургійну галузь, експорт якої залишається важливим джерелом надходження вільно-конвертованої валюти в країну.

Вкрай негативні наслідки має і постійний перегляд податкового законодавства, внесення змін до Податкового кодексу. І все це – на тлі традиційних заяв про необхідність стабілізувати на тривалий час податкові норми.