Киевский центр политических исследований и конфликтологии

О. Кошик

  1. Доцільно відтермінувати завершення приватизації великих підприємств, особливо з числа тих, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, до стабілізації економічної та політичної ситуації в Україні, що дозволить продавати об’єкти приватизації стратегічним інвесторам за справедливою ціною. У 2015 році є сенс обмежитися приватизацією декількох найбільш інвестиційно привабливих стратегічних об’єктів, приватизація яких не становить ризику для економіки та безпеки держави, за умови отримання від їх продажу справедливої ринкової вартості.
  2. Альтернативою реприватизації як механізму компенсації бюджетних втрат від продажу об’єктів державної власності за необгрунтованими цінами може бути використання досвіду Великої Британії, де у 2007 р. був запроваджений одноразовий податок на приватизовані в період діяльності уряду Тетчер активи. Це дозволило залучити до бюджету 10 млрд фунтів стерлінгів. В Україні можливе використання розрахунку розмірів такого податку з урахуванням досвіду Великобританії та вітчизняної специфіки.
  3. З метою мінімізації соціальних втрат від діяльності приватних підприємств в енергетичній галузі доцільне запровадження ефективної системи державного регулювання цін на електроенергію, дієвої протидії їх неконтрольованому зростанню.
  4. Необхідно розглянути питання про приватизацію об’єктів соціального призначення, які знаходяться на балансі органів виконавчої влади і державного управління (відомчі заклади медицини, санаторії тощо). На сьогодні такі об’єкти формально перебувають у державній власності, але фактично комерціалізувалися і зосередилися на привласненні доходів у власних цілях, а не в інтересах держави та суспільства.
  5. Необхідно прискорити вирішення питання щодо створення Українського Банку реконструкції та розвитку, кредити якого повинні спрямовуватися зокрема на передприватизаційну підготовку та реструктуризацію найбільш перспективних підприємств.
  6. Слід відновити діяльність позабюджетного державного Фонду приватизації з метою акумулювання частини надходжень від продажу об’єктів державної власності та доходів від володіння держаним майном (дивіденди, проценти, орендна плата тощо), кошти якого мають використовуватися на фінансову підтримку підприємств, що перебувають під державним контролем.
  7. Задля активізації участі іноземних інвесторів в приватизації об’єктів державної власності в Україні доцільно забезпечити:
  • покращення інвестиційного клімату шляхом максимального спрощення дозвільних процедур для іноземних інвесторів, забезпечення вільного входження інвестицій в Україну, зменшення адміністративного та податкового тиску на іноземних інвесторів;
  • повернення до здійснення приватизаційних процедур переважно на засадах некомерційних конкурсів, що передбачають фіксовану ціну продажу та максимальні інвестиційні зобов’язання в постприватизаційний період. Це дозволить збільшити попит іноземних інвесторів на українські об’єкти державної власності, які підлягають приватизації. Одностороння орієнтація виключно на максимальну ціну об’єктів приватизації, покриття за рахунок доходів від неї бюджетних видатків часто призводить до того, що на підприємства приходять власники, які не здійснюють належних інвестицій в модернізацію та розвиток виробництва;
  • створення вільних економічних зон з використанням сучасного світового досвіду забезпечення їх ефективного функціонування та врахуванням негативного досвіду запровадження ВЕЗ в Україні у попередні роки.
  1. Нагальною є потреба в застосуванні практики приватизації державних об’єктів з використанням продажу акцій публічних акціонерних товариств, у тому числі шляхом проведення ІРО та SPO як на закордонних, так і на вітчизняних фондових майданчиках. Проведення IPO та SPO, особливо на закордонних майданчиках, неможливо при збереженні непрозорих схем власності та управління, веденні подвійної бухгалтерії, неналежних аудиторських перевірках. IPO та SPO фактично є ефективним інструментом легалізації відносин власності, тобто забезпечує позитивний кінцевий результат процесу приватизації.

Однак при здійсненні IPO слід зважати на те, що це досить складний і витратний механізм. Тому його використання, в тому числі з метою проведення приватизації, можливо лише для досить обмеженого кола підприємств, переважно великих та таких, які мають достатні фінансові ресурси для його реалізації. Для державних підприємств, фінансовий стан яких не відповідає цим умовам, перед проведенням IPO потрібно здійснити комплекс заходів по їх реструктуризації та фінансовому оздоровленню.

  1. На завершальному етапі приватизаційного процесу в Україні, серед інших вимог підвищення його ефективності, що постійно проголошуються, але весь час порушуються, слід зазначити наступні:
  • забезпечення максимальної прозорості процесу приватизації та доступності відповідної інформацій для потенційних інвесторів та широких кіл громадськості;
  • забезпечення реальної конкуренції, недопущення приватизації об’єктів заздалегідь визначеними покупцями (в тому числі заборона на проведення приватизаційних конкурсів з одним учасником або групою пов’язаних осіб, як це відбулося з «Укртелекомом»)

Завершальний етап приватизації в Україні відбувається у вкрай складних економічних та політичних умовах. Тому важливо штучно не форсувати його завершення.

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
acf-field
Filter by Categories
Акцент
Александр Кошик
Алексей Попов
Алексей Толпыго
Андрей Видишенко
Антон Финько
В мире
В Украине
Наши книги
Наши эксперты
Публикации и интервью МП
События, комментарии
Социологические исследования
Экономика и финансы Социальные проблемы
Эксперты

Наши эксперты